Життєві історії 0
– Надія, вона страшна. Де тільки шукав таку, – тихенько сказала Ольга. – Мені байдуже, – нарізуючи тісто на однакові круглячки, відповіла Надя
– Ти… Ти… – Ольга схвильовано вхопилася за одвірок, нахилилася, щоб ковтнути повітря, – Ти
Життєві історії 0
– Ні, що ти! – Люба поставила вниз пакети, щоб дати рукам трохи відпочити, – Ти просто дивовижно виглядаєш! Прямо як модель із модного журналу. Марина посміхнулася. Виглядала вона, і справді дуже гарно. Статна, в дорогому гарному одязі
Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?».
Життєві історії 0
– Так, тату, це було непереконливо, – пробурмотіла п’ятнадцятирічна Ольга. Вона встала, взяла свою тарілку і склянку й сказала: – Розбирайтеся у себе в кімнаті. Не хочу ваші сварки слухати
– Як мені все набридло! – Світлана кинула сумочку на диван. Дмитро навіть не відреагував на
Життєві історії 0
– Діти в рваних черевиках ходять, а вона на горщик все спускає! – лаялася Ліда. Незабаром вона зрозуміла, в чому річ. Хоча ні, не сама зрозуміла – добрі люди підказали
Ліда все чекала, що син повернеться, материнське серце відчувало, що він живий. Невістка жила
Життєві історії 0
Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто
Життєві історії 0
— Взагалі, ви могли б поступитися мені місцем, я їду з маленькою дитиною, – почала молода мама з однорічним хлопчиком на руках. — А я спеціально купив нижню полицю, тому що тільки так можу їздити, – намагався зберігати спокій чоловік. — Вам же все одно, ви просто йдете на принцип, давайте все вирішимо мирно, – напирала незнайомка. – Ви молодий, сповнений сил і запросто можете залізти на верхню полицю, поступившись мені
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй
Життєві історії 0
— Ти чого тут вилупилася? – голос пролунав, немов нізвідки, лякаючи Іринку, – ану пішла звідси, наглядаєш щось, поцупити хочеш? — Здрастуйте, я ваша листоноша, будинки обходжу, ось вам газеток принесла, щоб ви подивилися, та почитали, може, щось випишете. — На біса вони мені, йди звідси, поки ціла! – жінка підняла палицю, бажаючи нею замахнутися на дівчину. — Кажуть, ви танцювали раніше і співали так, що всі заслуховувалися, – Іринка не злякалася і не відійшла в той момент, коли Лідія замахнулася
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала
Життєві історії 0
Я вже насилу ходжу, невідомо, як все пройде, і після появи малюка нам потрібні спокій і тиша. Мені ніколи буде розважати твоїх дітей, і взагалі, ми хотіли навіть Кіру відправити до моїх батьків на канікули. — У принципі, можна й так, – явно не бачила нічого дивного в ситуації Аліна. – У тебе класні батьки, мої хлопці можуть цей час побути в них разом із Кірою. Тобі стане краще, заберете їх до себе, а там і я скоро приїду
— Наступного тижня Аліна приїде з дітьми, у них канікули починаються, – говорив Євген
Життєві історії 0
— Поки мій син на роботі спину гне, і гроші такою важкою працею заробляє, ти їх на вітер спускаєш, – злилася Галина. — Яким саме чином я їх спускаю, і що знову не так? – не розуміла Наталка. – Я не скуповую купу речей, не відвідую розважальні заклади, і взагалі, я теж гроші заробляю. — Ну звичайно, тільки твоєї зарплати на гречку і соняшникову олію ледве вистачить, – злилася пенсіонерка. – А на гроші Михайла ти закуповуєш червону рибу, ікру і креветки
— Ну і навіщо ти знову стільки продуктів накупила? – кривилася Галина, дивлячись, як
Життєві історії 0
— Ти розумієш? – запитую, – Вона ж не зможе жити сама! Я чекаю дитину, мені накажеш боротися з її примхами і відбиватися від скарг сусідів, як це довгі роки робила мама? — Гроші за квартиру брала? Брала. – відповів дядько, – Ти їй внучка рідна. У Полтаву я її не потягну. Вона там на вулицю вийде, до смітника дійде і забуде, де жила. Ти думаєш, моя дружина і мої доньки будуть за нею доглядати? Вони їй чужі люди! Я працюю, кручуся день у день. Чекаєш дитину? От і добре. Якраз час буде, щоб за бабусею дивитися. Вона тебе ростила
Моя мама жила разом зі своєю матір’ю багато років, відтоді, як пішла зі мною

You cannot copy content of this page