Рідне Слово – Сторінка 319

Життєві історії 0

Я побачила повідомлення “Я чекаю дитину” на телефоні чоловіка і пішла на таємну вечерю з незнайомцем

Коли Кароліна побачила на телефоні свого чоловіка Данила повідомлення “Я чекаю дитину”, вона спочатку

Життєві історії 0

Квіти Карга любила. Це була її душа. Які тільки рослини там не росли. Але головними красунями були гортензії. Білі, блакитні, рожеві — клумба була схожа на веселку

За очі її називали стара Карга. В обличчя — Семенівною. Імені її ніхто не

Життєві історії 0

— Світлано, тільки не кажи, що я поспішаю, просто боюся, раптом хтось мене обійде на повороті, а я знову з носом залишуся, — заявив якось Андрій, — Я ж кульгавий, лисий, а ти красива молода жінка! — Андрій на секунду замовк

До поліклініки Світлана ледве допленталась — ногу сильно підвернула. Оступилася випадково, та так, що ледве могла

Життєві історії 0

А минулого року не стало наших тата й мами. За рік на той світ забралися. Оленки тоді поруч не було. Олексій телефоном сказав, що вона не зможе приїхати проводити батьків в останню путь, у неї нервовий зрив і ще купа всього

Учора до нас у гості сестра Петра приїхала. Із чоловіком своїм і дитиною. Петька,

Життєві історії 0

— Вибачте мені! Я ж влітку переховала гроші. Зовсім забула! Ви вже не кидайте мене, вибачте, дурну стару. Сергійко мій помирає. Тут зовсім з глузду з’їхати можна. А гроші я до сараю переховала. Зовсім пам’ять втратила. — Старенька розревілася

Бабуся Ольга зібрала речі в сумки, полила квіти, нагодувала кота й оглянула квартиру. «Усе!»

Життєві історії 0

— Мені зарплату підвищили, а ти невдоволений. Не розумію, чим ти незадоволений? — Тим і незадоволений, — відповів Вадим, — що ти зобов’язана була мені першому повідомити про це. Мені, розумієш?! А не своїй подрузі.

Свекруха дізналася, що невістці підвищили зарплату, і вмовила сина жити коштом дружини. Вадим стояв

Життєві історії 0

— Свето, ти б частіше навідувалася, а то Веронічка мене мамою кличе. — А ти про мене нагадуй частіше, кажи, що мама в місті. — Так домовлялися ж на якийсь час, їй у садочок вже пора… — Люся, – Света ставала одразу плаксивою, на гарному обличчі з’являлася печаль і образа, – я зараз гарую, як коняка, мені місце заступника начальника відділу «світить», не можу ж упустити. Уяви, допізна працюю, коли Веронічкою займатися. А грошей я дам, щойно премію отримаю

Місцеві бабці з цікавістю поглядали у вікна, і проводжали поглядом молоду дівчину, яка несла

Життєві історії 0

— З тобою, мій милий, добре, але немає перспективи. Я виходжу заміж. За столичного чоловіка, – оголосила Томочка здивованому Саші. — Як? Коли ти встигла? І чому я нічого не знав? – мало не кричав Сашко, – я кинув через тебе прекрасну дружину, втратив бізнес, а ти наставила мені роги? — Тихіше, тихіше, без пафосу, вгамуйся. А з чого ти взяв, що я збиралася за тебе заміж? Ми були тільки коханцями. Мова про сім’ю в нас ніколи не стояла… – почала Тома

Подружилися дві молоді сімейні пари. Жили вони в одному під’їзді. Тамара вийшла заміж за

Життєві історії 0

— Одних “аліментів” Наталя, бувало, отримувала по тисячі доларів на місяць, а бувало і більше, і це ще в той час, – згадує Маргарита Олексіївна. – Вже як я їй говорила, що треба збирати, відкладати. Та вона спокійно могла квартиру двокімнатну купити, відкласти Саші на освіту. Але ні, мене ніхто не слухав. Усі гроші розтрачувала, як виявилося, в нуль. Хоча мені брехала, що збирає, та ще й огризалася постійно: не лізь, не твоя справа

— Я прекрасно розумію невдоволення моїх колишніх зятя і свахи, – роздратовано каже Маргарита

Життєві історії 0

— Міра, ну як так можна, – не витримала Любов Олексіївна одного разу, забігши в гості в п’ятницю ввечері. – Ну тут же дитина в тебе ходить, повзає, усе чіпає, до рота все тягне. Підлога липка, плита засмічена, вікна востаннє милися ще до того як ви заїхали сюди, як і унітаз, напевно. Тобі самій не гидко хіба? Ремонт ремонтом, але чистоту в будинку, де дитина живе, можна ж навести! І раптово замість звичайних невісткових виправдань, свекруха спочатку побачила злісний погляд Мирослави, а потім почула те, чого зовсім не могла очікувати

— Скільки живуть, стільки в них цей бардак, – каже Любов Олексіївна. – Але