Рідне Слово – Сторінка 320

Життєві історії 0

— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня. – Сестриці тридцять років, вона давно доросла і не бідна панянка. — Для нас ви завжди залишаєтеся дітьми, – міркувала Віра Петрівна. – Ми завжди готові з батьком останнє віддати заради вас

— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня.

Життєві історії 0

Павло дивився на своє маленьке диво, відкривши рота, і мало не забув вручити букети. Білий медсестрі, а яскраво-червоний коханій дружині, яка подарувала чоловікові дитину. Медсестра, судячи з усього, чекала більшого, ніж просто букет квітів, тому недбало кивнула. А ось Люда прийняла свій шалено красивий презент із важким зітханням. І знав Павло, про що дружина думає в цей момент. Букети дорогі, занадто дорогі для них. Зайва трата грошей, які могли б бути витрачені на більш потрібні справи

Морозним грудневим ранком біля високого ґанку будівлі, в якій дарують немовлятам життя тендітні жінки,

Життєві історії 0

Прийшла додому, а пропозиція сусіда все з голови не виходить: «Навіщо він це сказав? Як це він собі уявляє? Приїде до свого брата з чужою незнайомою жінкою ще, до того ж, із хворою. Буду я в них там усю ніч кашляти, – і раптом думки в іншому напрямку пішли. – А я б з ним поїхала. Він чоловік непоганий, працює і заробляє. Дружина від нього пішла, діти виросли й роз’їхалися. Може, хоч раз у житті в лісі побувала б»

— З понеділка я вас виписую на роботу – вимовила лікарка і додала. –

Життєві історії 0

Іван чітко для себе визначив, що ділитися з Марією він не стане, тут необхідно нагадати, що всі ці думки в голові Івана крутилися під час весілля, і що більше Іван думав про те, що трапилося, то більше переконувався в тому, що поспішив він одружитися з нею

Коли Марія сказала Івану, що чекає на дитину, він, як чесна людина, впевнено заявив,

Життєві історії 0

Як вона могла взагалі заїкатися про суд? У сім’ї в неї все добре, грошей вистачає, вони з чоловіком забезпечені, дочка з онуками теж, у всіх є квартири, машини, а кому потрібна була ця дача

Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка

Життєві історії 0

Або ось зварить Тамара суп, а чоловік з’їсть цей суп, скоринкою хліба підбере останні крапельки з тарілки і мовчки чай наливає. І чорт його знає, смачно йому було чи ні? Міг би сказати, а він мовчки чай п’є

Тамара вирішила піти від чоловіка. А що? Ще не стара, симпатична. А чоловік? Ну

Життєві історії 0

– Батюшки, кого я бачу. Моя дівчинка приїхала. Давай, проходь, чай поп’ємо. А ти мені розкажеш, що трапилося. По очах бачу, що є що сказати

До своїх 50 років Наталя Сергіївна загалом домоглася всього, чого хотіла. Вона стала директором

Життєві історії 0

– А ти руки мив? Іди вимий, ти ж з дороги, а може, ввечері до Ковальчуків сходимо? Вони знову звали, – і Аня надула губи. Чоловіка вона кохала, але їй так хотілося його під себе переробити

– Ганночко, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав Іванович поставив сумку в передпокої, – Аню, борщ

Життєві історії 0

Річ у тім, що мама чоловіка гроші, надіслані сином, не витрачає. Вона їх збирає. Продовжуючи купувати за акціями найдешевші продукти, не купуючи собі нового одягу і взуття. І добре б, якби вона доньці або її дітям купувала щось, крім себе. Але ж ні, дочці свекруха не дає ні копійки. — Ходить як волоцюга, – каже Віра

— Посварилися вкотре. У нас дочка в декретній відпустці, а в них іпотека, я

Життєві історії 0

— А зі мною, значить, ти старий, старий?! – слова дряпали горло. – Що ж ти раніше мовчав? Що ж усі ці роки терпів? У цю секунду я зрозуміла: ось вона, зрада. — Та зрозумій ти! – він у серцях махнув рукою. – Мені шістдесят п’ять – це не кінець життя! Я тільки на пенсію вийшов, у мене все попереду. Хочу радіти життю, а не киснути вдома

Ніколи не думала, що у свої шістдесят три роки опинюся в такій ситуації. Тридцять