Хоча батьки моєї свекрухи пропонувала віддати сина їм, а самій влаштовувати своє особисте життя, але вона не погодилася, і може й дарма, чоловік виріс у жіночому суспільстві, зовсім ні до чого не пристосований
У моїй історії немає жодної особливої драми, просто хочу поділитися своїм життєвим досвідом. Заміжня майже
Коли постало питання з дочкою, я, звісно, хотіла забрати її до себе, їй було майже 6 років, але і тут підключився мій владний на той момент ще чоловік, який заявив, що я, така погана, вдома не буваю, дитиною не займаюся, що забезпечити дочку я ніяк не зможу, тому вона повинна залишитися з ним
У 20 років, будучи зовсім молодою та дурною студенткою, я вискочила заміж за заможного
Буквально відразу я познайомилася з чоловіком, він був старший на 15 років, через рік ми почали жити разом, і тут почалося — він піднімав на мене руки, постійно ображав, замість доброго ранку я слухала образи
Ніколи б не стала писати, але просто висловитись нікому (може легше стане). Моя мама
Іноді в голові спливають картинки про той день, але вони так само швидко і йдуть, тому що ми кохаємо одне одного, у нас є для кого жити разом, для дітей
Ось і минуло вже майже 3 місяці з того дня, як я написав про
Коли з’явилася дочка, краще не стало, сестра скаржилася, що не висипається, а їй цілий день працювати, мама сердилась, що мій чоловік мало уваги приділяє дитині, один тільки тато дуже полюбив онуку і весь вільний час проводив з нею, чим дуже полегшував мені життя
Шість років тому я вийшла заміж, і оскільки житла свого у нас із чоловіком
Одного разу Женя запропонував зустрітися в кафе, я довго роздумувала, бо розуміла, що він одружений, а мені треба було влаштовувати своє особисте життя, і для цього потрібний вільний чоловік
Мені 32 роки, зараз я розлучена і зустрічаюся з чоловіком, з яким колись познайомилася
Потім онуки підросли, стали дедалі рідше приходити до нас у гості. Сину при зустрічі почала говорити, що так не можна, він або мовчав, або взагалі йшов, повернути б все назад, дуже хочеться налагодити стосунки, вірніше вони є, але якось натягнуто
Моєму старшому сину 42 роки, його виховав вітчим. У мене майже та сама ситуація,
Я спочатку почував себе дуже не зручно, говорив, що ми тут житимемо тимчасово, поки не купимо своє житло, але тесть і теща обурювалися, що Юля у них єдина дочка і ця квартира завжди призначалася їй, навіщо купувати, якщо є де жити, згодом я звик до цього, думав, що в принципі вони мають рацію, і через два роки після весілля купили з дружиною машину
З батьками дружини у мене завжди були нормальні стосунки, ми одружені вже шість років.
Ми були дуже задоволені, раділи, що так пощастило із завідувачкою, адже раніше начальником нашого відділу був чоловік у віці, дуже строгий (я тоді ще не працювала тут), який пішов на пенсію, дівчата говорили, що не могли дочекатися, поки він піде, але так не могло довго продовжуватись, надто все було добре
Так склалося, що мені довелося поміняти кілька робіт і нарешті я потрапила до нормального
Через кілька років з’явилася донька, щастя не було межі в нього, він носив мене на руках, а ще через 7 років ми купили окрему квартиру (до цього жили з його батьками, дуже добрі люди), обставили її, поступово зробили ремонт, в нас з’явилася ще донька, начебто все добре, але чогось немає у нас, тієї любові, іскри, пристрасті
Мені 32 роки, чоловіку 39 років. Почну свою історію зі своєї молодості. Мені було 16

You cannot copy content of this page