Сестра старша за мене на п’ять років, але ми завжди з нею були дружні, навіть у дитинстві майже не сварилися. Марина заміжня вже шість років, є син п’ять років і нещодавно у них з’явився ще син.
Племінників я дуже люблю, особливо старшого, але останнім часом бачу їх рідко, оскільки стосунки із сестрою зіпсувалися і у всьому винен її чоловік Руслан. Ще коли вони тільки одружилися, він з усіма нашими родичами порозумівся, його всі досі люблять, вважають серйозною і успішною людиною.
Руслану його бабуся залишила у спадок дачу, яку він продав та купив трикімнатну квартиру, потім вони із сестрою купили машину. Обидва вони добре заробляють, у них все нормально, і коли ми на свята збиралися всі разом, то тільки всі його й хвалили, який він чудовий чоловік і батько.
У мене з ним теж були дуже добрі стосунки, і я так само, як і всі, вважала його чудовою людиною, поки він показав себе. Рік тому я познайомилася з хлопцем, вирішили жити разом, але оскільки винаймати житло для нас дорого, хоч і обоє працюємо, батьки запропонували жити разом.
Трохи тісно, адже у нас двокімнатна квартира, але поки що іншого виходу немає. Андрій з багатодітної сім’ї, він найстарший і крім нього є ще три молодші сестри, їхній батько помер кілька років тому, і тепер він трохи допомагає мамі грошима.
З першого дня, коли я познайомила Андрія з рідними, Руслан став ставитись до нього, як до бідного родича. Як завжди влітку всі приїхали на дачу до нашої бабусі, Руслан за цілий день не сказав жодного слова Андрію, вдавав, ніби його зовсім не було.
Якщо Андрій пропонував у чомусь допомогу, казав, що сам упорається. Якось навіть сказав, що вистачить нам сидіти у батьків на шиї, треба самим навчитися заробляти та купити собі своє житло.
Бабуся і батьки вважають у цьому винним мого хлопця, кажуть, що поки його не було, все було добре, і якщо він сам нічого не має і не досяг у житті, то нехай прислухається до розумної людини, тобто до чоловіка моєї сестри. Коли я сказала, що розумні люди так не поводяться, лише тому, що у них є гроші, сестра перестала зі мною спілкуватися, з батьками теж стосунки натягнуті, що робити не знаю.
Мені дуже прикро, що мої найрідніші люди, так поводяться. Доведеться все-таки винаймати квартиру або переїжджати до мами Андрія, вона з самого початку пропонувала жити в них, але я думала, що вдома буде краще.
Ніколи не могла навіть уявити, що все так закінчиться. Напевно, я погано знала своїх рідних.
