Я була другою дружиною у чоловіка. Різниця віком у 7 років. Зареєстрували шлюб 2 роки тому. Дітей у першому шлюбі він не мав. З’явилися улюблені діти.
Коли доньці було близько 6 років, а синові ось-ось виповниться рік, чоловік подав на розлучення, посилаючись на відсутність порозуміння. Працював у таксі почав пізніше звичайного приїжджати додому, пробував займатися мережевим маркетингом, але виходило.
Налаштовувала його на хвилю йти на роботу з будівельної специфіки, він не хотів, бо хотів бути начальником, а не підлеглим і не міг уявити, як працювати на висотках. Не вистачило спільної мудрості обом.
Для мене розлучення було болючим. Як так, двоє дітей піти та подати на розлучення, просто шок. Довелося вийти на роботу, коли синові було 1,5 роки.
Минуло 8 років. За цей час наш тато вже одружився втретє з жінкою з двома дітьми і через рік розлучився. Через рік знову одружився вчетверте (у жінки троє дітей). У шлюбі вони менш як пів року.
У його особисте життя я не втручаюся. Навпаки, коли у мене з’явилася кохана людина, свекруха та колишній чоловік почали налаштовувати дочку проти моїх стосунків. Свекруха казала: «мама народить дитинку, водитимешся з нею».
Дочка хотіла сім’ю зі своїм татом. Було їй на той час 10 років, поводилася не дуже красиво по відношенню до мене. Мій обранець вживав усіх заходів, щоб бути дітям другом. Сину він дуже подобався.
Настав момент, коли мені сказали: “я так більше не можу”. Його колишня дружина теж через дитину впливала на нього, хоч сама кілька років тому подала на розлучення.
Результат: у мене не влаштоване особисте життя, хоч моє особисте життя – це мої діти. Колишній чоловік змінює дружин і постійно каже дочці, що я винна у розлученні. Навіщо говорити це дитині, якщо вона щаслива?
Я більше даю дітям. Дочка це усвідомлює і каже: «у тата менше можливостей, він менше вдалий, менше успішний у нього кредити, і мені не можна ні з ким починати стосунки».
Найбільше шкода сина, бо немає чоловічого впливу, виховання. Найголовніше в цій історії, що страждають діти.
