Шлюбу 13 років троє чудових синів.
12,5,3 років. Двічі йшла. Двічі поверталася.
Востаннє пішла і жила непогано. Сама забезпечувала себе та дітей. Винаймала квартиру. Так, було важко допомоги жодної.
Через рік він знову прийшов.
Квіти. Подарунки. Увага. Турбота. Просив зійтись. Зійшлися, пройшло пів року. Все повернулося. Знову вживає. Знову всі довкола винні тільки не він. На мені дім. Побут. Майже всі фінансові турботи. Просто не хочу вже нічого…
Розумію, що якщо піду знову, то доведеться винаймати квартиру. Фінансово не потягну. Дім його. Є спільний бізнес. Все на мені. Але все записано на нього.
А він користується цим.
Я вродлива, чоловіки виявляють знаки уваги. Я хочу бути коханою, але він не дає. Ні собі ні людям. Близькість зійшла нанівець. Спимо у різних кімнатах.
Прошу його залишити мене та дітей, але він ні в яку. Вчепився і не йде. Сам страждає і мене тягне за собою.
Каже, що треба жити заради дітей. А я не хочу. Погано жити й сама можу. Мені потрібен чоловік, який цінуватиме мене, любитиме, оберігатиме.
З ним холодно. Він мені неприємний
Як бути? Щодня ставлю собі це питання.
Боже, як зробити так, щоб він пішов? Просто зібрався та пішов. Мені не треба аліментів, хай забере машину. Залишить лише будинок. Адже зі мною залишаються сини. Я сама їм дам все. Тільки нехай допоможе з житлом та віддасть бізнес, все одно всіма справами я керую.
У нього, крім бізнесу, добре оплачувана робота. Я не бачу від нього нічого, крім злості, ненависті на весь світ і зловживання.
Я знаю, що поради можливо і не дочекаюся, просто хотіла виговоритися. Адже поділитися мені нема з ким.
