Раніше ми жили із сином у двокімнатній квартирі, тільки в ній я власниця, а він був лише прописаний. Син у мене один, чоловіка немає, я його вигнала 16 років тому, бо не було чого пиячити і пропадати тижнями незрозуміло де

Раніше ми жили із сином у двокімнатній квартирі, тільки в ній я власниця, а він був лише прописаний. Син у мене один, чоловіка немає, я його вигнала 16 років тому, бо не було чого пиячити і пропадати тижнями незрозуміло де.

Сина я виховувала у суворості, бо не хотіла, щоб у ньому прокинулися батьківські гени. Зрозуміло, що все було під контролем: вчасно додому після школи, уроки зі мною, гуляти до 9 вечора, не довше.

Подруги мене лаяли, казали, що якщо він не залишиться зі мною слухняним хлопчиком, то одружиться потім з якоюсь «мамкою» старшою за нього за віком.
Я не вірила подругам, навіть навпаки, вказувала їм на виховання їхніх дітей.

В однієї син почав випивати у 16 ​​років, в іншої донька ще школу не закінчила, а вже з татуюванням та пірсингом. Ну, що з них вийде?

Але виявилося, що мої подруги мали рацію. Після навчання син став пропадати біля якоїсь своєї «клієнтки» — зробив їй комп’ютер вдома і став у неї постійним гостем, тільки ночував вдома.

Я все цікавилася, що там за дівчина? Син нічого не говорив, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти.

Я ще жахнулася, чомусь уявила, що юна дівчина живе у тісній кімнаті з матір’ю та батьком. Зовсім нам не перспектива для одруження.

Його дівчина у нас не з’являлася, я все дивувалася, де вони зустрічаються? Але як я була шокована, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже тридцятирічна дама!

А моєму синові виповнилося на той момент лише 23 роки. А сім’я цієї жінки — вона і двоє її дітей від першого шлюбу (шість і три роки).

Живе на дитячі виплати та гарні аліменти, ніде не працює. Відводить дітей до садка, а вдень вони з моїм сином зустрічаються.

Я все це дізналася, коли мені він сказав, що вона вже чекає дитину від нього, і він має намір одружитися. Для мене це була несподіванка.

Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони не грали. Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли.

В однієї подруги син, який пив, став бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини. А у другої донька стала моделлю, десь там фотографується, ходить по подіуму.

До їхніх дітей не причепитися, а мій ось так «вдало» влаштував своє життя. Коли подруги дізналися про цю історію, вони ніби підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони глузують за моєю спиною.

Потихеньку я почала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить за дітьми та моїм сином – він завжди чистенький, нагодований.

Народила вона мені онука, видно, що мати гарна. Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене дратують, бігають і галасують.

Живуть вони, звичайно, в дуже поганих умовах — п’ятеро в кімнаті розміром 24 квадратні метри. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет та душ спільні, із сусідами. Жахливо, звісно.

Син мене почав просити помінятися місцями – вони у двокімнатну квартиру, а я у цю кімнату в гуртожитку. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана там, та й на роботу мені так само близько, гуртожиток зовсім поруч з нами.

Можливо, я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі! У мене в квартирі гарний ремонт, а на що ці двоє можуть перетворити мою квартиру!

І взагалі, у мене до них якесь відторгнення, вони чужі для мене! Син просто благає, а я не можу погодитися на це.

І тут справа зовсім не в «зручності» гуртожитку, я сама в дитинстві в комуналці жила з мамою, але не хочу я чужих дітей у свою квартиру. Мене лають подруги, кажуть, що я безсердечна.

Але вони не мають нерідних онуків, що можуть зрозуміти. Синові важко трьох виховувати?

Але ж він знав, на що йде. Нехай беруть розстрочку на житло. Чому я пишу цю сповідь?

Хочу дізнатися про думку народу, що ви думаєте? Я читаю інші коментарі, бачу, що тут пишуть багато розумного.

Мене цікавить суто моральна сторона, чи я таки права? Чи така я безсердечна?

Тільки прошу вас, поставте себе на моє місце, щоб судити об’єктивно. Бо ці діти дійсно для мене чужі люди.