Мені 35 років. Мій перший шлюб був недовгим, через 5 років розлучилися. Від цих стосунків залишився син, зараз йому 13 років.
Потім тиша у стосунках. І ось він — симпатичний чоловік, який мені подобався давненько, не приховую. Закрутилося, закружляло, зустрічалися часто, потім усе рідше.
Одне його прохання перевернуло мою роботу з ніг на голову, коли він попросив, я допомогла, і почала цим жити, хотіла йому послужити, зараз розумію.
Подруги казали: “Оглянися, ти йому не потрібна”. Та ні, не послухала. І ось я приймаю рішення, закінчити стосунки і дізнаюся, що чекаю дитину . Квартира своя, робота більш-менш годує.
Мама каже, що не проти, син давно просить сестричку. Товариш цей задню дав, та запропонував допомогти грошима, щоб позбавитися від дитини.
І ось моє рішення – в мене буде дитина. Чоловік автоматично перестає спілкуватися зі мною. Слід зазначити, що ми живемо в одному будинку (у період нашої дружби я продала свою квартиру і переїхала до його будинку, хотіла бути ближчою і зручнішою для нього).
Скажу загалом, що ніколи йому не дзвонила, не кликала сама та істерик не влаштовувала, він приходив сам, коли вважав це зручним та потрібним.
У нього сім’я, дружина та два сини (другий, до речі, заявився у листопаді, а ми почали зустрічатися у лютому).
За весь період очікування дитини він з’являвся 3-4 рази, і я його приймала, чесно кажучи, сподівалася. Мій син під час наших зустрічей був у бабусі.
Потім поява дитини на світ. Я йому повідомила у вигляді смс – жодної реакції не було, прочитав і все. Зустрічали з лікарні мене мама та син.
Приблизно через місяць ми з ним зустрілися на вулиці, і він подзвонив мені, як наче нічого не сталося. Я вже зовсім по-іншому з ним говорила, у мене зникло молоко на цьому ґрунті та й взагалі все пропало.
Ось тут я по-справжньому зрозуміла, що я одна вже давно, а може, і спочатку, починаючи з ним стосунки, була весь час одна. Але зараз не про це.
Він мені допомагає грошима. Я попросила, сам би не запропонував (приходить, у машину кладе). Сума мізерна, але все ж таки.
Натомість грошей він попросив не підтверджувати його батьківство нікому, навіть у розмові. Доньку не бачив і не прагне цього.
Мама постійно в мене вдома, але якби не вона, я б збожеволіла. Тепер щодо дітей.
До сина ставлюся зовсім інакше, ніж до дочки. Його люблю шалено, а дочку не можу прийняти і все. Роблю все на автоматі, треба та треба.
Зараз продаю квартиру, хочу з’їхати та нічого і нікого не бачити. На серці та в душі порожнеча та розчарування.
Дитину залишила для себе, хотіла втримати, зараз розумію, дуже шкодую, що прийняла рішення залишили дитину.
Розумію, що зараз посиплються гнівні коментарі від дружин і не тільки, але прошу, допоможіть чи розкажіть, якщо у вас така історія була чи є.
Щоправда, важко, але зараз уже нічого не повернеш, а дочку шкода, я сама без тата виросла. Вийшло, що прізвище у дочки першого чоловіка, який із сином не спілкується зовсім, спився, а по-батькові — коханця.
Тоді б мені ці думки в голову, які зараз… От і живу з двома дітьми від різних «тат», дуже шкодую, що залишила дочку.
