Selena

— Мені іноді вже здається, що це не моя, а його мама, – зізнається Олена подрузі. – Ну, де не посій там і вродить, чесне слово. У мене

— Куди вона тепер із дітьми? Одежинки і тієї й не залишилося, все пропало… ех, якби знати… так відсікли б вогонь. Люди перемовлялися тихо, сумно дивлячись на господиню

— Що ти мовчиш, Геннадію? Аліменти майже шість років платив, виходить за чужу дитину? Я це так не залишу, ти промовчиш, а я до суду піду. Так і

— І ось це «Ну допоможіть, ви ж можете», мене просто вже бісить, – зізнається подрузі Віра. – Хто її туди їхати змушував? Ми й так з її

— І я ніколи в це не вірила взагалі, вважала бісовщиною, я навіть відповідних програм по телевізору ніколи не дивилася, – засмучена Любов Вікторівна. — Дійсно, морок якийсь.

Над круглим столом з ажурною скатертиною горіла теплим світлом низько опущена люстра, створюючи відчуття затишку. На столі рівно розставлені тарілочки з красивою нарізкою. Салатик, фрукти. Не те, щоб

— Далеко ми зайшли… ти дорогу хоч пам’ятаєш? Я от зрозуміти не можу, куди ми забрели. — Ми дорогою йшли, а де вона тепер – не видно… слухай,

— Побачила на Даринці новий комбінезон і влаштувала мені чергову лайку на тему того, що я обділяю свою старшу доньку на користь молодшої, – розповідає Лариса. — Я

На на Олену Іванівну діти образилися, син ще якось дзвонить раз на місяць, а дочка і не дзвонить, і не пише, і фото онуків не висилає. За що?

— Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, погладив свій великий живіт і кивнув. — Бачив.