Свекруха теж не дурепа, вона підписала з чоловіком шлюбний договір, написала заповіт на сина, а потім пішла в РАЦС. Але й того, що Лев Васильович сидить удома, не працює, готує їжу, прибирає квартиру – Ірина зрозуміти не може
— Те, що вона з ним живе – це її справа, хоча я й не розумію, як, – розповідає Ірина. – Більш несхожих людей собі важко навіть уявити.
— Алла, – телефонує сестра з претензіями, – ти ж сказала, що даси мені в борг цю суму? Як ні? А мені що тепер робити? Ну і що, що я тобі ще попередній борг не повернула, ну поверну ж, як буде. Але я ж тебе просила?
Ось живе собі тиха поступлива людина. Оточуючим допомагає, знайомим співчуває, серед родичів має славу безвідмовної рятівниці в різноманітних питаннях, для чоловіка – вірного товариша й опори. І в
Зараз Микиті 25 років і в нього є 5-річний брат. А я не розуміла, як так можна? Ну так, вдовою Наталя Миколаївна залишилася, коли її старшому синові, моєму чоловікові, було 10 років, так, вона має повне право влаштувати своє життя, але ось так, усе кинути? І за всі ці роки не приїхати побачити дитину, яка нехай і стала дорослою?
У мене немає свекрухи, як такої, мама чоловіка давно виїхала за кордон, живе собі своїм життям, усе наше спілкування зводиться до рідкісних дзвінків телефоном із незмінною передачею привітів.
— І мій совісний лопух продовжував працювати за “спасибі” майже, – злиться Ольга. – А це не важкі часи, це стихійне лихо на ім’я Аня. Мужик голову втратив. Інший раз поїде з нею за витратними матеріалами, а привезе шмоття багажник. Це хіба справа?
— Та ніколи б він звідти не пішов. Як же, рідня! Йому у вуха наллють про те, що він незамінимий, про те, що треба своїх виручати і підтримувати,
— Ти витрачаєш велику частину бюджету на старшу доньку, ти з моєю думкою навіть не рахуєшся. Набридло. У тебе двоє дітей, якщо ти пам’ятаєш! Або ти повноцінно опікуєшся і Сонею, або ми розлучаємося, а Соню я забираю собі
У мене двоє дітей. Дві доньки. Молодша ще незаміжня, працює, живе зі мною, а старша заміж сходила, розлучилася 4 роки тому, колишній зять залишив їй квартиру, яку нажили
— Рідній доньці й онукам, – відповіла Марія Миколаївна, – дача даром не потрібна була стільки років. Жодної травинки дочка тут не посадила, жодної копійки не вклала. Була халупа з піччю і туалетом на подвір’ї, те, якою дача стала, – заслуга тільки Олега Сергійовича
У Марії Миколаївни сварка з дочкою, серйозна сварка, дочка пригрозила, що розірве стосунки з мамою, якщо та вчинить по-своєму. Всьому виною майнове питання. — Та не можу я
— А вчора вона дзвонить і каже, та ще з такою образою, з претензіями, що вона знову на балконі ледь не впала, коли їй знадобилося взяти якусь банку на полиці, уявляєш? – скаржиться Маргарита, – Ну навіщо молоко з пляшки переливати в банку
— А вчора вона дзвонить і каже, та ще з такою образою, з претензіями, що вона знову на балконі ледь не впала, коли їй знадобилося взяти якусь банку
Тож наміри сестриці приходити до нас без дзвінка і намагатися критикувати порядок і моє готування, я припинила відразу. Просто перестала двері відчиняти. У мене нічого подібного і свекруха не дозволяє собі
— Сестра просила відвезти її з дитиною до мами, – каже вкотре чоловік, – ну як я можу відмовити? Що їй, із трирічною дитиною на метро тягнутися? —
Ремонт там був найпростіший, але це вже добре, у молодих із меблів – нічого. Тільки те, що ми з чоловіком віддали. Зять у нас не сирота. Є в нього мама. Тільки сваха моя Оксана Миколаївна із серії “не дати, а самій урвати”
— Доню, – прийшла до Лери у вихідний, – ми з батьком вирішили вам із зятем подарунок зробити, купіть щось собі у квартиру. Лера подякувала. Воно й зрозуміло,
— Це ти позбавила мене онука, – кричала мама, – своєї сім’ї не вийшло, то ти вирішила і братові життя зламати? Нічого ти не отримаєш від нас із батьком, і в цій квартирі я тобі жити спокійно не дам
Бабуся залишила нам свою квартиру на двох із братом. Брат був старший за мене на 3 роки, на той час, як ми стали власниками, Максим був іще не

You cannot copy content of this page