«Батьки завжди не праві, але у вас є вибір, яке життя ви хочете прожити, і цей вибір у вас є завдяки вашим батькам»
— Моя мама живе неправильно. Я дуже хочу їй допомогти… — Допомогти що? — Допомогти почати правильно жити. — А ви? — Що я? — Ви живете правильно?
— Наша донька для Вас – порожнє місце, – жовчно вимовляє Людмила. – Звісно, куди нам проти того талановитого й чудового хлопчика, якого Настя виростила. — Людо, до чого тут Настя і таланти мого онука? Хлопцеві 10 років, звісно, ми спілкуємося і без моєї допомоги Насті не обійтися
Cин Олени Костянтинівни одружений вдруге. Так вийшло. З першою дружиною розійшовся, коли синові було 4 роки. Нині хлопчику 10, а в його батька новий шлюб і однорічна донька.
— Свахо, – сама ж мама Тетяни зателефонувала батькам Єгора, – у нас поруч будинок продається, гарний, просять недорого, та й на наше прохання почекають з оформленням, тільки завдаток треба внести. — Свекри зраділи, – згадує Таня, – завдаток заплатили
— Жодного разу за 5 років у мене не було не те що сварок, а навіть розбіжностей зі свекрухою, – каже Таня, – стосунки були хорошими: в гості
— У тебе чергова нова сковорода, – підтискає мама губи, буваючи в гостях у доньки та зятя. – А що зі старою сталося? Дірку в ній протерла чи спалила? — Ні, просто сподобалася, зручна і красива, – відповідає донька. І починається лекція на тему, що Катя абсолютно не думає головою, витрачає гроші бездумно
— Ну ми ж не просимо в неї абсолютно нічого, живемо, квартира в мене від батька, спадкова, у чоловіка в перспективі теж спадок буде, тож з іпотекою не
Приїхали ми, з Таїсією мама була знайома з весілля, тож чайку попили з дороги і взялися до роботи, тушкували, парили, смажили, салати різали, прилади розставляли. Михась дрова для шашлику заготовляв разом із сином тітки. Ми все чудово встигли. У призначений час почали збиратися гості
Недавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала
— Домовлялися ми довго, – згадує Анжела, – усі нюанси опрацьовували: скільки дітей, коли, що з бюджетом, що з ремонтом, як будувати стосунки з родичами. Я готувати вмію, але не фанатію від цього, не печу пироги, наприклад. Але чоловік твердив, що вони йому і не здалися, а суп зварити, сосиски розігріти і картоплю посмажити він і сам зможе
Ніколи не можна бути залежною від чоловіка. Навіть якщо це найулюбленіший і найрідніший чоловік. Любов любов любов’ю, а незалежність і страховка зайвими не бувають. І так, на жаль,
—  Ну знаєш, мамо! Я знаю, що ти і синочка свого більше любиш, і донечку його, а мої діти так, все одно на них, але щоб з однієї провину знімати і на іншу перекладати, це вже занадто. Ти сама хоч подумала, що сказала? Щоб моя Маринка, і так себе поводила! Вона ж у мене розумниця усе життя
— Ну здрастуй, сестричко моя дорога! Спасибі тобі за шоколадку, напевно смачна дуже була, тільки й пробувати її не стала, тобі назад передала. І каблучка теж підійшла, тільки
— Мамі нудно на самоті, — сказала Ксюша. — Як може бути нудно, ось скажи мені? Нехай з подругами сходить кудись, не знаю, в театр, кіно, музей. Скільки разів ми пропонували їй поїхати в будинок відпочинку, але ні, твоя мама хоче завжди бути з нами
Ігор втомився на роботі, так, так буває, до того ж, якщо це друга робота, але іншого варіанту поки що не існує, поки Ксюша була в декретній відпустці по
— Гриби я сама солила, — звернула увагу мати Гліба. – Дуже смачні, всі хвалять. Люба тактовно відмовилася, посміхнувшись. Але ні, господиня причепилася з цими грибами міцною хваткою: чому ти навіть не хочеш спробувати? Не довіряєш? Зневажаєш? Всі мої гриби нахвалюють
— Навіть не знаю взагалі, чи буде це весілля вже чи ні. Точніше, мова навіть не про весілля, а взагалі про реєстрацію шлюбу, – каже Віра Олександрівна. —
— Розлучайся з дружиною, сідай у декрет, отримуй аліменти, здавай квартиру, підробляй. Борщ нам з батьком вари. Що ще сказати? Вже якщо хочеш бути в рівному становищі з сестрою, то — вперед. — Ти прекрасно знаєш, що так не буде, — наполягає брат
— Це він вважає, що мама з батьком платять мені іпотеку. І то – явно не сам дійшов до цієї думки, — впевнена Аріна. – Насправді, її плачу

You cannot copy content of this page