Та жодного разу за всі 8 років я в них ні гривні не попросила, в голову таке не спадає просто, навпаки, намагаюся в гості прийти з гостинцями, дарую тільки необхідне і за погодженням, – ображається Людмила Василівна, – я ж розумію, що молодим зараз непросто: і житло купи, і діток спробуй на ноги постав. Усе зараз дорого. Та й не потребую я, мені пенсії вистачає цілком, ще ось узялася підробляти, двоюрідна сестра мене гардеробницею влаштувала в спортивний комплекс. Невеликі гроші, але все в плюс, а не в мінус, та й на людях, і робота легка.
— Бувають такі люди, на всі ґудзики застебнуті, закриті, не люблять у свої справи сторонніх посвячувати, – відповідає їй колишня колега, з якою зустрілися і розговорилися на вулиці.
— Ну яка ж я стороння? – обурюється Людмила Василівна, – Я рідна мати, я переживаю. І потім, ну не лізу я до невістки в труси, не цікавлюся їхніми інтимними таємницями, звичайні питання з мого боку, але ж ні, все сприймається так, наче я проникаю в секрети, прагну нашкодити. Адже до того дійшло: син із матір’ю не може говорити, якщо Неля з ним не поруч, щоб вона була в курсі й чула, що жодних таємниць він мені не розбовтав.
Син Людмили Василівни 10 років тому познайомився з Нелею, кілька місяців молоді люди зустрічалися, рік жили без реєстрації шлюбу на орендованій квартирі, а 8 років тому оформили стосунки. І вже на етапі співжиття майбутній свекрусі стало зрозуміло, що Неля втручатиметься в її стосунки із сином, точніше жорстко контролюватиме інформацію, яку чоловік “видає” рідній матері.
— Запитую про справи, а мені у відповідь сухо: “Все нормально, живемо, працюємо, нормально все зі здоров’ям”, але ж раніше ми з сином обговорювали щось, він ділився зі мною планами, думками. Віриш, про те, що вони вирішили розписатися, я дізналася за 5 днів до події. Побачила на Нелі каблучку нову, поцікавилася, а у відповідь від неї, а не від сина отримала: “У суботу о 16-й годині в кафе будемо відзначати нашу реєстрацію”. Ось і бігала в останній момент, купувала вбрання, туфлі, гроші знімала, щоб подарунок молодим зробити. Але ж я запитувала, чи не збираються одружитися?
— Мамо, коли настане час, ти про все дізнаєшся, – відповів тоді син, а його майбутня дружина, коли запитала, ображено засопіла.
— Може вона з усіма так? І своїм батькам ні “гу-гу”? – припускає приятелька.
— Та ні ж, – махає Людмила Василівна рукою, – якраз на урочистості й з’ясувалося, що свати про плани молодих знали мало не за місяць до подачі заяви. Так прикро… Синові спробувала дорікнути, так він відповів, що так вирішила Неля. І наречена тут же біжить, побачила ж, що ми з сином розмовляємо, прибігла контролювати.
— Ну, чоловіки найчастіше діляться на дві категорії: мамин син або підкаблучник, – сміється подруга, – твій маминим сином не був, зате під каблук потрапив. Може, Неля вважає, що ти їхнє сімейне щастя наврочиш?
— Не знаю, що вже вона вважає, але іноді вона, бажаючи наперекір мені зробити, робить тільки їм із сином гірше, ось, узяти хоча б купівлю їхньої квартири…
Людмила Василівна, коли син заїкнувся про те, що вони з дружиною планують брати в іпотеку двокімнатну квартиру, випадково дізналася від знайомої, що та продає свою двокімнатку в сусідньому будинку. Прекрасний варіант – заходь і живи, свіжий ремонт, чудове планування, залишаються всі меблі та техніка. І ціна при цьому, цілком розумна.
Жінка зателефонувала невістці, розповіла про варіант, а та, сухо подякувавши і думаючи, що відбила дзвінок, одразу ж накинулася на чоловіка з лайкою: “Навіщо ти доводиш до відома свою матір про наші плани. Яке їй діло? Буде тепер нам пропонувати всяке. Ні, я навіть дивитися не буду ту квартиру, хай вона хоч яка розпрекрасна”. Людмила Василівна потім валер’янку пила, а дзвінок той сама вимкнула, щоб у незручне становище не ставити ні сина, ні невістку.
— У підсумку купили далеко, дорого, та ще й у ремонт вбухали величезну суму, – каже вона, – і про те, що я стану бабусею, я дізналася за місяць до появи дитини. Запитувала сина, як справи, він говорив, що все нормально, у гості не приїжджали, усе приводи знаходили. У мене іменини були, так син на 15 хвилин заїхав один, а Неля, типу захворіла. А потім бац – лежить на збереженні, аналізи не дуже. А через неповний місяць онука на світ з’явилася.
Так само мовчки, не інформуючи маму про свої справи, син двічі змінив місце роботи, нещодавно, щоправда. Не втримався, прошепотів кілька слів про те, що нову посаду на новому місці отримав, але на запитання про те, а чи призвела посада до надбавки до зарплати, щось пробурчав і, пославшись на зайнятість, згорнув коротку бесіду.
Людмила Василівна не витримала, приїхавши до онуки в гості (домовляється про візити завжди заздалегідь), дорікнула і синові, і невістці на те, що до неї вони ставляться, як до шпигуна, нічого не говорять, нічим не діляться.
— А навіщо? – почула від невістки, – У нас своя сім’я, своє життя. Про кожен крок треба розповідати? Менше думатимете й хвилюватиметеся, міцніше спатимете. І потім, ось, наприклад, розмір зарплати сина Вам навіщо? Щоб що?
Людмила Василівна коротко попрощалася з онукою, вискочила за двері й швидше відійшла від будинку сина, викликавши таксі, настільки неприємними стали слова Нелі, що вона й гадки не має, що цікавилася свекруха не з якоїсь корисливості, а просто так, бо мати є матір’ю, душа болить за сина, навіть якщо в нього своя сім’я.
Що думаєте? Це Людмила Василівна надмірно допитлива? Чи син повністю під п’ятою своєї дружини і в якої якась незрозуміла неприязнь і ревнощі до свекрухи?
