Зараз до суду подаю на встановлення батьківства, потім документи зберу. Нас скоро буде троє. Взагалі, це мали бути мої слова, так би я оголосила чоловікові про своє цікаве положення. Уявляєте, яким було моє здивування
Заміж я виходила досить пізно: у 32 роки. Моєму обранцеві було 35. У минулому в нас немає ні шлюбів, ні розлучень, ні дітей. Точніше я так думала. Розписалися,
Відкриваю пакет: пачка печива, пачка вафель, ковбаcа і… резинові капці отруйного рожевого кольору. Перша думка: “Навіщо?” Я ж не скаржилася на відсутність грошей, ми цілком можемо купити і печиво, і ковбасу, але ми спеціально не купуємо, і я ж пояснила про розвантажувальні дні, та й сестра в курсі того, що брату дієта була приписана
Я давно і міцно заміжня, цілих 26 років. Зараз і мені, і чоловікові по 46, дитина виросла, побут налагоджений. Вважаю, мені пощастило. І з чоловіком, і з його
На весілля ми прийшли сім’ями, так там був прямо концерт: мама Люди (стало зрозуміло, в кого вона така), сама з тацею по гостях пішла, подарунки збирати. У кожен конверт зазирнула, всіх, хто менше чим 3 тисячі поклав, присоромила при всіх гостях
Ми в гуртожитку студентському жили 5 років утрьох, я, Люда і Женя. З Женею ми були завжди подругами, а Люда… Вона зовсім інша була. Жадібна. Переказ від батьків
Він зачинив двері переді мною, я відчинила двері, щоб щось сказати, але він раптом штовхнув мене так сильно, що я впала на мармурову підлогу в коридорі
Мене звуть Ліза, мені 30 років, і я заміжня з Олексієм, якому 47 років. Ми разом уже вісім років, у нас є шестирічний син Артем. Наш шлюб був
Дмитро, постійно каже, що жінка має бути «хранітєльніцой ачага» і не повинна багато заробляти грошей. Однак я з дитинства звикла розраховувати лише на себе і ні від кого не залежати
Мене звуть Марина, і моя історія починається з того, що мій хлопець, Дмитро, постійно каже, що жінка має бути «хранітєльніцой ачага» і не повинна багато заробляти грошей. Однак
На думку сина ми з татом невдахи, бо нічого не досягли у житті. Я працюю майстром манікюру, а Ігор поліграфіст, і великих грошей у нас немає
Мене звуть Ганна, і мені вже 42 роки. Із моїм чоловіком, Ігорем, ми разом 19 років. За цей час було багато всього: радості, смутку, труднощів. Найяскравішими моментами були
На моєму весіллі, – продовжує Христина, – Олексій просто на очах дружини та інших родичів вщипнув за м’яке місце мою двоюрідну сестру, яка в нас свідком була. Навіть коментар відпустив з приводу того, яка в тієї апетитна філейна частина. — І що? Дружина стояла і дивилася? — І дружина, і мама. Стояли й дивилися, хохотіли, мовляв, Олексій у своєму стилі
Та в Америці чи в Європі за таке до суду притягують, – каже подрузі 28-ми річна Христина, – а у нас у сім’ї чоловіка вважається, що Олексійко так
Він усе життя жив, як пан, – каже та сама Ніна, дочка Леоніда Сергійовича, – маму раніше її терміну загнав в могилу, а самому що? У нього немає жодної сивої волосини, жодного зуба з пломбою, та він усе життя себе тільки й беріг. Про свій комфорт дбав. Нас ростив-годував? Ага. Мені дівчинці й то ременя діставалося, а про Єгора й говорити нічого. Не можу я його пробачити і забути те, як він маму ганяв, теж не можу. Адже він лозиною бив ї за всяку дрібницю! Вилки на світлі дивився і протирав між зубцями, все мікробів боявся. Міг шваркнути об підлогу тарілку з супом, якщо в ньому на його смак перцю було недостатньо. І що? Мами немає, а тепер я його примхи виконувати повинна? Ну вже ні. Якщо зляже – інша розмова. І то, скинемося з братом, доглядальницю наймемо, щоб рідше бувати в тата
Як Леонід твій, тримається? – запитує приятелька Антоніну Сергіївну, – та вже, такий удар, такий удар. Марія ж молодша за нього, та не хворіла нічим. І до пенсії
Тепер Руслан – повноправний власник двокімнатної квартири, й іпотеку сім’ї брати начебто й немає потреби. Тільки тітка, яка образилася і розлютилася на рішення спадкодавця, кинула таку фразу, звертаючись до Насті: — Не буде тобі тут щастя, згадай моє слово! Бач, втерлася в довіру, з животом ходила, підлогу намивала, від немовляти бігала до чужого діда
Усі в один голос твердять, мовляв, потерпи, у вас же дитина, як же вона без батька, – каже Настя, – а я просто не можу вже так. Живемо,
Хвилин через 45-50, коли ми снідали, у квартиру буквально увірвався шквал під назвою «Марина Антонівна». Вона ридала і кричала, що ми її кинули посеред купи проблем, що більше їй нема на кого сподіватися і розраховувати. Що вона так і знала, що син її проміняє на дружину
Ну навіщо тобі це треба? – говорила мама, коли я оголосила їй, що йду жити на квартиру зі своїм молодим чоловіком Ігорем, – тобі 25 років, пора б

You cannot copy content of this page