Місяць: Серпень 2024
Сімнадцять років тому, я закінчувала Інститут практичної психології, і нам потрібно було пройти практику. Я пішла туди працювати не за покликом серця. Друга вища, а цю роботу зараховували
«Приходь до нас через п’ять років! У нас все буде! — так одна жінка сказала чоловікові, який її покинув, із п’ятьма дітьми покинув. Цей чоловік пішов до юної
У знайомих мені сім’ях, здебільшого працюють обоє: тягнуть віз разом. А що робити, якщо одного все влаштовує, а другий з подружжя не готовий змиритися з убогістю сімейного бюджету?
Вийшовши заміж і переїхавши жити до чоловіка, до приміського села, я довгий час не знала до ладу навіть своїх сусідів. Через сім років вирішила для підкріплення продовольчої безпеки
Віра не зводила очей з вивіски “Операційна”. Букви розпливалися в очах від багатогодинного очікування, серце шалено калатало. Віра безперервно смикала в руках улюблену машинку Ванечки, її чотирирічного молодшого
Діна, тільки-но переступивши поріг квартири, уважно подивилася на маму і сказала: — Мамо, дуже скоро до мене прийде одна людина… Ти приведи себе, будь ласка, до ладу. — Що?
Я можу зрозуміти, що зараз і без реєстрації шлюбу живуть, і невістку розумію в її горі, як ніхто інший, але ж онучці тільки 16 років виповнилося! Як таке
— Оленко, прошу тебе… вислухай мене! – ридала свекруха. — Ні, Віра Василівна. Говорити нам нема про що, – відрізала Олена. Вона подивилася на чотирирічного Івана. Він був
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і зʼявився на цей світ. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, увесь час
— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати? Соромно як, у всіх сусідів уже прибрана, а