— Яка ви нерішуча, коханко, — відповіла я її, мішаючи собі майонез з кетчупом. — А що ви робите? — зовсім розгубилася дівчина на тому кінці слухавки
— А ви знаєте, у вашого чоловіка коханка? — А ви знаєте, що в нього є дружина? — відповіла я. — Та ви що! — обурилася пані. — Це не я! — Ну
— Моя-то Ірина і готує божественно, і стирає і прибирає, і прасувати встигає, а у вас ця стопка білизни, бачу, другий тиждень лежить, напевно вже пилом тхне
— Боюся розлучаться, що я тоді робитиму? Знову цей жах терпіти? — запитувала Юлія Дмитрівна свою подругу Валентину. — Тобі ж вона ніколи не подобалася, Ася, чого боятися…
Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і зник без сліду. Лише один раз він надіслав звістку, що дістався до пункту призначення, і з того часу ні слова, ні звістки. Зоя намагалася шукати чоловіка
Зоя стояла у черзі супермаркету і почувала себе дуже незатишно. Вона, таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки
— Ах, ось воно що, – насторожилася дружина, – ось чому ти зранку тему про зраду завів. Значить, правда це?! — Ні, Оксанко, не зраджував я тебе. Пожартував я, позлити тебе хотів. — А це що? – ткнула вона пальцем у лист. У Якова затремтіли руки. — Дозвольте повідомити вам, що у вас є онук, Іванко. А стан мого здоров’я такий, що дні мої можуть бути полічені на пальцях. Мами моєї, Софії Михайлівни, уже немає. І нікого в нас немає, крім вас. Можливо, ви зглянетеся над рідною дитинкою і заберете його до себе після мого відходу
— Слухай, бабцю, а я ж тебе зраджував, – вирішив досадити своїй зовсім не старій, 55-річній дружині, Яків Степанич. В помсту за те, що та останнім часом не
Вона прийшла пізно, а в самої очі шалені-шалені. — Знаю, що тобі вже доповіли, тим краще. Я люблю його, а він мене. Борис залишиться тут, зі мною. Думаю, тобі краще поступитися нам будинком. Мені з дітьми переселятися складно буде, а ти один, тобі легше, – нахабно заявила Марина чоловікові. — З глузду з’їхала! У нас троє дітей, тобі погано живеться? Я тебе не відпущу, з роботи звільняйся і сиди вдома, – Юрій уперше підвищив голос на дружину
Історія, яку я хочу розповісти, трапилася в середині 80-х років. Звичайно, на погляд молодих, це дуже давно, а мені здається, що 80-ті роки були зовсім недавно. *** —
— У всіх не надто розумних невісток завжди погані свекрухи, так і моя невістка перестала спілкуватися зі мною, і навіть загрожує синові розлученням
У всіх не надто розумних невісток завжди погані свекрухи. Так і моя невістка перестала спілкуватися зі мною, і навіть загрожує синові розлученням. А все моє піклування і доброта
— Прийшла до матері, повідомила, що чекає дитину. Мати її прийняла, не лаяла, щоби знову не пішла, допомагала з онукою, повністю запеспечувала їх.
У моєї подруги єдина дочка не виправдала надії матері, яка вклала у її виховання та навчання всі сили. Ростила її, нічого не шкодуючи. Чоловік загулював з друзями, на
— Вам Бог обов’язково допоможе! Бабуся каже, що він добрим помагає. А ви дуже добра!
— Дівчата, чули? До Андріївни, кажуть, онука привезли! — У неї є онук? Звідки? — Так, мабуть від Світлани! — Якої Світлани? Вона кілька разів приїжджала, завжди одна.
— Тридцять років. Розлучена. Бездітна. Ось вона кинула око на Олексія Андрійовича, це точно. І хвостом вона перед ним крутила. Це я теж бачила на власні очі. Весь колектив бачив. Але потім… потім стало цікаво
— Я не хочу сваритись! Я хочу зрозуміти, що відбувається. У тебе інша? — Не вигадуй. Ти знаєш, я не зміг би! — обличчя Олексія змінилося. — І я так думала.
Мама працювала заради житла, у них із сином була кімната у гуртожитку, потім кімнату дозволили приватизувати — своє житло! Яке щастя!
Один син вигнав свою матір із дому. Розсердився і вигнав. Вона щось не так сказала, вже й згадати потім не могла, що саме. Але прийшла не вчасно, принесла

You cannot copy content of this page