Жити було ні на що, і раз на тиждень вона ходила до батьків по гроші. Батько давав їй гроші, а мати каструлю з котлетами та теплий пиріг у рушнику
Вона репетирувала цю фразу всю дорогу. Придумувала інші. Фантазувала про те, як мама кинеться її обіймати і неодмінно заплаче. Вона зовсім не злилася на неї – напевно, у
— Я перед нею винен, доньку проґавив, може, з онуком вдасться спілкуватися, тому питання вважаю вирішеним, – упевнено говорив Олексій. – У нас із тобою є ця квартира, а свою я віддаю Юлі. — Значить, і я свою квартиру віддаю Дімі, – зорієнтувалася одразу жінка. – Тепер ми в рівних умовах і якщо діти нас на поріг не пустять, підемо разом жити на теплотрасу
Cвітлана вважала, що їй дійсно по життю пощастило після зустрічі з Олексієм. Перший чоловік кинув її, щойно синові Дмитрику виповнилося сім років, і відтоді вона забороняла собі навіть
Ножиці, які вона поклала було на підвіконня, одразу ж стали холодними, і дівчинка зніяковіла, коли взяла їх у руки. Вона вже готова була кинути їх униз, щоб точно знати, що батьки їх ніколи не знайдуть і не будуть більше через них сваритися
– Де ножиці?! Ангеліно! Куди вони знову поділися?! Скільки можна?! Нічого в цьому будинку не знайти, коли треба! Поліна здригнулася, і жирна синя лінія перекреслила обличчя принцеси, яку вона
Сусідки порадили батькові терміново одружитися. Не минув і тиждень після маминого похорону, а батько ось він – наречений. Порадили батькові люди посвататися до вчительки, казали, що вона добра жінка
Я осиротіла в шість років. Нас у мами вже було дві дівчинки, а у мами мала з’явитися третя дитина. Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки,
– Він сказав, щоб я йшла з квартири. Дав тиждень на збори. – О, Боже! – відповіла Олена. – Приїжджай просто зараз. Ми розберемося із цим, не переживай. Я поруч
– Ти вигнав мене на вулицю, залишив ні з чим, і тепер думаєш, що я дам тобі ще один шанс? – запитала Ольга, не відриваючи погляду від його
Мамка жаліла доньку, от і відпустила до занедужалої тітки з умовою, що та допоможе їй у місті здобути освіту. Будинок притих, усі чекали розвитку подій
Цікава та тепла історія. У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна. Висока і худа. Весь будинок від неї страждав, катком могла проїхатися по будь-кому. І
– Бідолашна ти, все чекаєш? Чекаєш на свою недолугу мамку? Ти не чекай, не прийде вона більше, – заплакала бабуся Тамара
Любі Кривенко сім років, росла дівчинкою спокійною. Мати її Ніна була жінкою безвідповідальною. Дівчинку практично не виховувала. У будинку прибирала рідко. Готувала теж рідко. Тому дівчинка змалку навчилася
– Ну не засмучуйся, у будь-якій ситуації є плюси. Пустимо у квартиру батька квартирантів, додаткові гроші будуть. Та й пенсія в нього хороша, скільки там старому треба? – казав Віктор, щоб у дружини змінився гнів на милість
– Зовсім наш дід старий став, сам уже не справляється…– сказав якось Віктор дружині. – Доведеться забирати його до нас. – Куди до нас діда? У нас у самих тісно, не
– Знайшов, мабуть, якусь дівку, — сказала якось тітка Тетяна, прибиральниця в офісі, – а ти голову ламаєш. Плюнь, та, розітри. Значить, не твій мужик
Сергій пішов, нічого не пояснивши. Це третій чоловік, який кидає мене. Ось так, нічого не сказавши. Не поговоривши. Так, чорт забирай, ми ввечері займалися коханням і вранці планували
– Матусю, можна я допоможу тобі картоплю чистити? – Ванюша тримався за халат Тоні й заглядав їй в очі. Йому дуже хотілося бути потрібним, щоб ця жінка, яка стала його мамою, похвалила його й обійняла
– Вітаю, Ванюшко, як твоє щеплення, не намочив його? П’ятирічний хлопчик із серйозним виглядом відповів: – Дядьку лікаре, я що, маленький? Усі знають, що щеплення мочити не можна, а то

You cannot copy content of this page