Головна

Місяць: Січень 2025

— Ось у матусі твоєї трикімнатна, а могла б щось вигадати і в тебе була б окрема квартира, – у запалі сварки з чоловіком заявила Юля. — Про гроші на рахунку вона не знала, – каже Зоя Михайлівна впевнено, – тож її слова можна прямо розцінювати: “Нехай свекруха продасть свою квартиру і дасть нам грошей”. Я після цього з сином поговорила і попросила його з дружиною з’їхати. Нехай уже Юля поливає мене брудом і мріє, щоб я поповзла в бік цвинтаря, звільнивши їм місце під сонцем, десь в іншому місці, а не у мене в квартирі
Життєві історії 0
— Ой, у нас епопея з умовами проживання триває вже кілька років, – махає рукою Зоя Михайлівна, – ось скільки одружені, стільки Юля і ставить свої дуркуваті умови.
Зимовий темний ранок. Невеликий автобус з одними дверима біля водія. Я сиджу в мами на колінах. Їдемо в дитячий садок і на роботу. В автобусі повно малюків. Є навіть зовсім немовлята. Деякі дітлахи сплять, уткнувшись носом у пальто батьків. Усі одне одного знають – автобус заводський. Батьки відведуть діточок до садочка, а самі вирушать на молочний завод виробляти пастеризоване молоко і згущене молоко
Життєві історії 0
У вас буває так: живете собі, робите щось і раптом бах – яскравий спогад із дитинства. У мене буває. Цікаво, чому одні спогади яскраві, а інші ледве пробиваються
І ось зараз, коли сім’я обмежена в коштах, мама Ірини, що називається, вийшла з меж дозволеного. Почала натяками, а зараз уже говорить і вимагає на повний голос. Чого вимагає? Грошей, підтримки, допомоги й турботи. Як сама Алла Іванівна це називає. — Начиталася десь, чи від своїх подружок наслухалася, – каже Ірина, – що безоплатні ліки не допомагають. Плюс у неї є досить забезпечена приятелька, вона і квартири здає, і діти там мають широкі можливості. Загалом, мама моя почала битися в істериці, що ми їй не допомагаємо, що вона прямо крокує в могилу та інше
Життєві історії 0
— Ліками вона повністю забезпечена, – з гіркотою каже Ірина, – та не так уже й багато в неї проблем. Звичайні вікові хвороби. Проте групу ми їй кілька
– Надія, вона страшна. Де тільки шукав таку, – тихенько сказала Ольга. – Мені байдуже, – нарізуючи тісто на однакові круглячки, відповіла Надя
Життєві історії 0
– Ти… Ти… – Ольга схвильовано вхопилася за одвірок, нахилилася, щоб ковтнути повітря, – Ти знаєш… Павло повернувся, – видихнула. Вона важко дихала, бігла, перестрибуючи купи, легко, як молода кізочка,
– Ні, що ти! – Люба поставила вниз пакети, щоб дати рукам трохи відпочити, – Ти просто дивовижно виглядаєш! Прямо як модель із модного журналу. Марина посміхнулася. Виглядала вона, і справді дуже гарно. Статна, в дорогому гарному одязі
Життєві історії 0
Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?». Вона обернулася на голос і побачила приємну молоду жінку в гарній шубці, що стояла
– Так, тату, це було непереконливо, – пробурмотіла п’ятнадцятирічна Ольга. Вона встала, взяла свою тарілку і склянку й сказала: – Розбирайтеся у себе в кімнаті. Не хочу ваші сварки слухати
Життєві історії 0
– Як мені все набридло! – Світлана кинула сумочку на диван. Дмитро навіть не відреагував на поведінку дружини. Він звик, що вона іноді дратується. Та й її проблеми не дуже
– Діти в рваних черевиках ходять, а вона на горщик все спускає! – лаялася Ліда. Незабаром вона зрозуміла, в чому річ. Хоча ні, не сама зрозуміла – добрі люди підказали
Життєві історії 0
Ліда все чекала, що син повернеться, материнське серце відчувало, що він живий. Невістка жила так, ніби чоловіка в неї вже немає — продала його фотоапарат, лижі і навіть
Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік
Життєві історії 0
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі,
— Взагалі, ви могли б поступитися мені місцем, я їду з маленькою дитиною, – почала молода мама з однорічним хлопчиком на руках. — А я спеціально купив нижню полицю, тому що тільки так можу їздити, – намагався зберігати спокій чоловік. — Вам же все одно, ви просто йдете на принцип, давайте все вирішимо мирно, – напирала незнайомка. – Ви молодий, сповнений сил і запросто можете залізти на верхню полицю, поступившись мені
Життєві історії 0
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки
— Ти чого тут вилупилася? – голос пролунав, немов нізвідки, лякаючи Іринку, – ану пішла звідси, наглядаєш щось, поцупити хочеш? — Здрастуйте, я ваша листоноша, будинки обходжу, ось вам газеток принесла, щоб ви подивилися, та почитали, може, щось випишете. — На біса вони мені, йди звідси, поки ціла! – жінка підняла палицю, бажаючи нею замахнутися на дівчину. — Кажуть, ви танцювали раніше і співали так, що всі заслуховувалися, – Іринка не злякалася і не відійшла в той момент, коли Лідія замахнулася
Життєві історії 0
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі

You cannot copy content of this page