— Нічого, ти ще молода. Працюй, будь з людьми лагідною, і все буде в нас добре, – погладила доньку по голові Галя, – головне, всі живі та здорові. А хто життя гладко прожив, без жодної помилки? Таких людей і немає… А ти все одно моя улюблена і рідна дівчинка
Галина рано залишилася без чоловіка. Федір пішов з життя в автомобільній пригоді, коли доньці Олені було всього сім років. Галя так переживала, що стала до храму ходити, і
— Я не скаржуся, –  тон Рити став холоднішим, але Таня не помітила. – І всього цього я в житті домоглася сама. Але хіба ти справді думаєш, що дорогі речі і прибиральниці замінять тепло сім’ї, почуття, коли тебе чекають і люблять удома? Так, діти влаштовують безлад, але ж навіть цей безлад свій, рідний, затишний. І пити, тобі, напевно, вистачить сьогодні
— Гаразд, гаразд, постараюся приїхати. – Таня скривила губи і відключила виклик. — Хто дзвонив? – Поцікавився Григорій, виходячи з кухні й відхлюпуючи гарячий чай. — Ритка. У
— Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере, — усміхнулася сусідка. — Як так змінила? — Не знаю, Маріє, я в цих справах не знаю нічого. Запитай на пошті номер пенсійного нашого, та подзвони
До тями, після втрати чоловіка, Марія Іванівна приходила ще довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не
— Так і помирилися. Хороша в мене невістка! – розповідала потім Ганна Вікторівна подрузі. — Так… Якби не вона, так і дулися б один на одного, Ілля нізащо б не прийшов миритися, надто гордий,- усміхнулася Алла Андріївна
— Матір, ти що?! – сторопів Ілля. — Що я? – не зрозуміла Ганна Вікторівна. — Я думав, ти нам допоможеш! Ми на тебе розраховували, а ти нас
— І суп смачний, молодець, Іринка моя, ще й готувати встигає. Бачиш, яка дружина тобі дісталася, Ігоре, і працює, і обіди готує! — Та це… взагалі-то я обід готував, я зараз готую, вдома ж… Теща перестала їсти, захоплення на її обличчі розвіялося, як ранковий туман
— Що, не чекали? Та-аак, я люблю сюрпризи, така вже у вас несподівана мама. Як ревізор – раз і приїхала. — Та ми знали, що їдете, сказали б
Землю розрівняв. Зробив Марині клумби для квітів. Побудував альтанку. У будинку теж відчувалася міцна чоловіча рука. Ні, правильно Марина вибрала собі чоловіка. Абсолютно правильно. При цьому Ігор ще й гроші заробляв. Усе намагався порадувати Марину подарунками
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий
— Рідні мої, приїхали, – кидається до них старенька. – Як давно я вас не бачила. А ті відповідають: — Ми тепер тебе, люба наша мамо і бабусю, часто відвідуватимемо. А хочеш, і до себе заберемо?
Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто й не помітив. На вигляд вона була непоказною, одягалася в одяг тьмяних тонів. Світло в
П’ятнадцять років тому Тамара була молодшою і набагато жорсткішою. Завжди любила все нове, прискіпливо оглядала в магазині кожну річ, навіть хліб огляне, чи немає вад якихось на свіжоспеченому продукті
— Ти кабачки куди встромиш? – діловито поцікавився Микола Петрович у дружини. — Та ось же, поруч із гарбузиками, – вказала рукою Тамара. — Гарбузик, гарбузик, – передражнив
— Марійко? – ахнула Соня. — Здрастуйте, господарі! – сказала Марія Сергіївна, – якщо приймете, то спасибі. — Та як же не прийняти?! Проходьте! Скільки ж років минуло?! — Та ось сорок рочків, як на калькуляторі відлетіли, – сорок років, виходить, не бачилися. Павла хоч впізнаєш?
Тихо річка шумить, нікому про себе не розповідає. З берега глянеш – спокійна водиця, чиста, в неї подивишся – душа очиститься. Бавляться Софійка та Марійка біля берега –
Він виклав на стіл усі свої продукти, крім напоїв, і сказав, щоб забрала собі. Заперечення не приймаються. Та там і було всього нічого: ковбаса, масло, баночка шпрот, пачка печива, банани і яблучний сік. І це була його перша, але не остання допомога
Дружина поїхала у відрядження, донька у батьків, а Володимир залишився один. Якось навіть незвично. Дружина Марина рідко їздила куди-небудь, але тут колега захворіла, довелося їй виконувати цю місію:

You cannot copy content of this page