«Якщо хочеш знати, який вигляд матиме твоя дружина через тридцять років, подивися на тещу»
Леонід Миколайович, людина кришталевої інтелігентності та ангельської доброти, мав у своєму ідеальному світі одну крихітну, але дуже стійку антипатію – свою дорогу тещу. Так-так, зізнатися в такому гріху
До випікання короваю Галина приступила в четвер. Так заведено за традицією. А до цього купила сім різних пакунків борошна. Баба Орися сказала, що належить із семи мішків борошно на коровай брати. Галина постаралася
Син зібрався одружуватися. Звісно, це щастя! Але й клопоти. Наречену привозив, але якось наскоком. Галина змусила чоловіка підремонтувати паркан і ґанок, зробила в хаті прибирання. Тиждень усе вимивала-чистила.
— Приймеш у прийми? Я все розпродав: худобу, будинок продав. За тиждень треба будинок звільнити. Знаєш, без тебе стало зовсім зле, тоскно, й нічого не радувало. Навіщо мені це все? Я роблю тобі офіційну пропозицію руки й серця! А ще запрошую у весільну подорож. Я ж ніколи ніде не був
Галина Іванівна вже майже п’ять років отримувала пенсію, але продовжувала працювати на заводі кольорових металів на ділянці спайки. У простої людини потреба, напевно, ніколи не закінчується: то одне
— У будні він працює, й ми з дитиною його не бачимо, — сердиться Поліна. — У вихідні він скаче по озерах і полях, і ми його не бачимо. Я, чесно, вже мало розумію, я заміжня чи ні?
Єдина тема, через яку сваряться зараз Поліна з чоловіком, — це його друзі та його захоплення. Щоправда, тема ця велика, вона розростається й заповнює собою вже майже весь
У свекрухи завжди знайдеться для всіх тепле слово, невістку вона обов’язково за щось похвалить: за нову сукню, яка вигідно підкреслює фігуру, за нове призначення: «А я й не сумнівалася, що ти молодець, хто гідніший за тебе? Нікого немає!» І похвала ця щира, не чергова
На Ганнусю сердиться її ненька. Суть претензій така: у доньки ближчі й довірливіші стосунки зі свекрухою, а не з нею. Прикро. — Не вважаю себе в чомусь винною,
Усіх жінок бабуся ділила на коштовних перлин і безбарвний пісок. Вона садовила онука за стіл, пильно стежачи, щоб жоден пиріжок чи млинець не втік на подвір’я між обідами, наливала йому запашний чай чи парне молоко у велику білу кружку, розцяцьковану червоним горошком, сідала поруч і повчала
Третя наречена за останні півроку зникла з життя Павла, наче ранковий туман. Цього разу її прощальний крик розрізав тишу кафе, змушуючи відвідувачів ще довго обертати голови в бік
— Це добре, що ви такі, – раділа мати Лілі, – чи це не щастя? Будуєте своє гніздо, ось і дитинка скоро буде. А це – величезна радість
Ліля на думку матері засиділася в дівках. Жінка раз у раз спонукала доньку завести кавалера, і бути більш поступливою та м’якою. — Ти зі своїм характером точно одна
Тамара Петрівна спробувала ще раз налагодити контакт: організувала виписку невістки, з кульками, квітами, квартиру прикрасила. Звичайне «Аааа…» невістки списала на погане самопочуття, три дні вдома син був, потім вона прийшла зранку. Зварила обід, приготувала вечерю, переодягла онука, погойдала на руках
Різниця між онуками в Тамари Петрівни — два роки та місяць. Старшому онукові зараз три роки з хвостиком, молодшому — лише рік. Про старшого онука любляча бабуся знає
— Зелений ти ще, щоб мені вказувати, думаєш начальником поставили, то будеш тикати мені й премію урізати… — Рот затули, навчися спочатку розмовляти, – різко відповів Валерій, – неук сільський
“Ех, і покружляти ні з ким”, – зітхнув подумки Валерій, оглядаючи знайомий зал сільського клубу. У серці защеміла приємна туга за чимось рідним, домашнім. Але ж ні, не
— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат твого віку. Я своєї згоди на цей шлюб не дам. А якщо не послухаєш матір, то знай, відречуся від тебе! Клянуся
— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат твого віку. Я своєї згоди на цей шлюб не дам. А якщо не послухаєш

You cannot copy content of this page