Головна

Життєві історії

Підріс Матвій, Юля знову на роботу вийшла, про Василя і не згадує, хоч Матвій і дуже на батька схожий. «Ні, не треба нам нікого, самі проживемо, самі з господарством упораємося», – думає жінка, копаючи навесні город. Поруч Іван копає. Федір, хоч ще тільки в перший клас йому у вересні, а від матері з братом намагається не відставати. І Матвій совочком по грудках землі постукує, за братами повторює. Валентина Петрівна у вікно дивиться, обідати кличе, усміхається, хоч і з сумом, на ікону в кутку хреститься
Життєві історії 0
Не щастило Юлії з чоловіками. Не щастило і все тут. Перший Діма, хлопчисько ще зовсім, років їм було тоді по вісімнадцять, втік, злякавшись відповідальності. Юля приїхала з невеликого
Хвора замовкла, а потім знову продовжила. — І ще. Вибачення хотіла в тебе попросити, що дітей у вас із Борисом немає. Це ж я по молодості прокляла його. У серцях крикнула в спину, що раз не визнав свою доньку, то не буде більше в нього дітей. — Та дрібниці це все, не буває так. — Однак дітей у вас немає. — Ні, – опустила голову Катя. – Але не через це. На свинку Боря хворів маленький, я зовсім недавно дізналася
Життєві історії 0
— А хто тебе заміж гнав? Насильно до цього Борьки на шию вішав і змушував кричати – “жити без нього не можу не губи, мамо” га? Алла Андріївна
Цілий ранок баба Зоя провела в тривозі. Вона кілька разів перераховувала зелененькі папірці. І щоразу, щойно брала їх до рук, з’являлося почуття радості, упереміш із жадібністю. Вона розділила папірці на три купки – по три в кожній, розірвала свою стару ситцеву головну хустку на три клаптики й загорнула в них купюри. Бабуся довго ходила хатою і подвір’ям із цими вузликами, не наважуючись кудись їх сховати. Нарешті один вона сунула в мішок із зерном, що стояв у коморі, другий пристебнула у внутрішню кишеню нового халата, що висів на кухні, а третій поклала під перину
Життєві історії 0
Баба Зоя жила на краю села, де за сто метрів від її будинку красувався зелений гай. Повз село і гай проходила жвава шосейна дорога. Починаючи з травня і
Таня з півхвилини роздивлялася свого рятівника: куртка і штани йому явно великі, у правого черевика відходить підошва, борода, шапка, хоча хто в таку погоду ходить у шапці. — Ви безхатько? – Здогадалася вона. — Так. – Чоловік зітхнув і відвернувся. Таня згадала, як тітка Тома вичитувала сусіда з першого поверху Василя Петровича, кажучи йому: «Поглянь на себе, гірше за волоцюгу бездомного!»
Життєві історії 0
— Сьогодні батон з варенням. Ковбаси не було. Варення смачне, яблучне. – Таня дістала з портфеля три скибочки батона, загорнутого в носову хустинку, маленьку баночку варення і ложку.
Народ дзижчав, торгувався, хтось на підвищених тонах, але все ж щось купували, потроху порожніли прилавки. Проходячи повз свого сусіда Єгоровича, раптом побачив із ним по сусідству біляву дівчину. Стояла вона в старенькому пальті й без шапки, переминаючись із ноги на ногу. Уже сильно похолодало, листопад настав і ось-ось піде перший сніг. Осінь йшла, і земля стала готуватися до холодної пори
Життєві історії 0
По суботах і неділях на базар села Привільне, крім місцевих жителів, приїхали з усіх довколишніх містечок і сіл прості люди. Везли на продаж усе, що можна продати: овочі
— Ой, Марино, привіт. – Оля схопила відро з помідорами, наївно припускаючи, що господиня ділянки ще не підходила до лазні, і понеслася до себе. За хвилину повернулася. — А ми думали, вас не буде на вихідних, ти ж казала, що на виставу йдете в суботу, ось ми й затопили вашу лазню. — Так, топіть, хто ж проти, Олю. Ви ж запитуєте… — А ти чого приїхала? — Та ось, знаєш же, що в нас урожай крадуть
Життєві історії 0
На дачу Марина цими вихідними і не збиралася. Але похапцем минулої неділі вона забула в будиночку книжку, а в книжці були квитки на виставу на завтра. Ось і
— Ти маєш право, донечко, ухвалити рішення сама, тобі через місяць вісімнадцять буде. Захочеш – залишиш дитину, захочеш … Мені сорок, я не планував, звісно, ставати дідусем так рано, – розсміявся батько, розводячи руками, – але все одно буду радий, підтримаю. Іринка посміхнулася куточками губ і покосилася на матір
Життєві історії 0
Вперше слово взяв батько. Зазвичай він мовчав, чекав, коли мати виснажиться докорами сама і всіх виснажить, і говорив своє спокійне «досить». Але сьогодні. Сьогодні він не дав дружині
— А ти не можеш зробити кілька банок без огірків і кабачків? А от мама такі не поважає, вона любить усе по-старому. І Танька, сестра, теж. Ти зроби побільше, щоб і на них теж вистачило. Все одно ж крутиш. — А ти вважаєш, що це так просто? – раптом сердитим голосом запитала Катерина, – ти хоч раз би спробував, що це за задоволення. Спочатку на дачі все літо стоїш, зігнувшись у три дуги, потім усе це додому перевозиш. Потім усе це миєш, обробляєш, банки готуєш, стерилізуєш, лечо вариш, розливаєш. А руки в мене тільки одні
Життєві історії 0
Повернувшись з роботи в п’ятницю, Борис зазирнув у кухню, де, як він вгадав за звуками, перебувала його дружина Катя. — О, знову банки! – зауважив Борис, – що
Катерину Петрівну не треба було довго вмовляти. Вона була самотня, і поговорити завжди була рада. — Ліно, ти нещодавно в’їхала? Не бачила тебе
Життєві історії 0
Ліна здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно? — Та ось познайомитись зайшла, та млинців тобі принесла на сніданок. Сусідка я твоя,
— Що? Бабуся, ти на годинник дивилася? Дві години ночі! — Але ти ж на роботі, любий. На дзвінок відповів. А я турбуюся. У мене на картці велика сума грошей…
Життєві історії 0
Для Варвари Семенівни день розпочався невдало. Зі солодкого сну її вирвав телефонний дзвінок. Приємний чоловічий голос на іншому кінці дроту повідомив: — Я є співробітником “Приватбанку” Ви подали

You cannot copy content of this page