Одного разу дядько Вітя запропонував бабусі переписати на нього два будинки і ділянки по двадцять соток, обіцяючи натомість купити мені квартиру, бабуся погодилась і підписала необхідні документи
Я вже два роки у шлюбі, і це мій другий шлюб. Від першого шлюбу в мене є донька Настя, якій зараз 17 років. Ви навіть не можете уявити,
Незабаром Олексій перестав платити за комунальні послуги, і за два місяці накопичився борг у 4500 гривен
Моєму синові Олексію виповнилося 26 років, і я дуже його люблю. Він розумна, гарна і весела людинак, завжди знає, як підняти настрій. Олексій вміє розповідати цікаві історії та
Олексій дарував дорогі подарунки, возив мене на відпочинок та постійно говорив про бажання створити сім’ю, мати дітей та інше, поживши трохи з його родичами, я почала помічати, що його слова не переходять до діла
Мене звуть Марійка, мені 27 років. Півтора роки тому я познайомилася з Олексієм, людиною з іншого міста. У мене свій бізнес, гроші є, але мені хотілося поруч людини
Будинок, у якому ми жили, дістався мені від бабусі, я не могла його оформити на себе та оформила на чоловіка
Чоловік забрав у мене будинок і привів у нього свою коханку. Ми з чоловіком побралися, коли нам було по 20 років. Пережили тяжкі 90-ті, пережили тяжку хворобу чоловіка.
Будинок свекрухи – розвалюха, його якщо й куплять, то тільки на диван у квартиру й вистачить, – продовжує Галина, – Маринка днями мені заявила, почекай, мовляв, ось зʼявиться друга дитина у сина, отримає гроші на малечу і викупить твою частку. Але цих грошей на викуп не вистачить і коли я решту буду отримувати? Ще років через 10-12? І взагалі, ті виплати невістка Марини Анатоліївни отримає не скоро, термін її цікавого положення всього 3 місяці. І за що тоді утримувати дитину
Та не можу я більше чекати, – розповідає Галина Анатоліївна, – я чекала 12 років, а їм часу так і не вистачило. Та й не збирався ніхто вирішувати
І ось тут очі в Оленки відкрилися. — Я сама до РАЦСу йшла із заплющеними очима, – сказала вона мамі, коли прийшла до рідної домівки з донькою та речами, – дивлюся на чоловіка: лисіє, черевце з’явилося, підборіддя скошене, заробляє так собі, три роки прожили, а джинси нові купувала на гроші, що ви мені подарували на іменини. А корона на голові – ого-го
— Привіт, – каже Алла подрузі, – як справи? Давненько ми з тобою не перетиналися. Я, грішним ділом, твою Оленку і не впізнала. Зіткнулася з нею в торговому
У них в обласному центрі точно такий самий виш, – сказала Клавдія Петрівна синові наступного дня після знайомства з майбутньою дружиною свого Андрійка, – якого біса її понесло в столицю вступати? Ясна річ, щоб тут і залишитися. А як вона залишиться? Звісно, за допомогою заміжжя. А ти в мене наречений видний. Тож подумай 10 разів
— Так вийшло, що живемо з мамою чоловіка в одному під’їзді, – ділиться з подругами Яна, – йому бабуся квартиру купувала, не відмовлятися ж було. Тим паче до
Алло! Алло! Олесю! Привіт. Як справи? Я так і думала, що все у вас добре. Дівчинка моя, привіт. У мене до тебе прохання. Донька не розуміє, а ти зрозумієш. Мені потрібен чоловік. Нудьга. Одне й те саме щодня. Не можу сидіти на місці. Роботу знайшла. Доглядаю за бабкою із сусіднього під’їзду. А вечорами і зовсім робити нічого. Виглядаю я добре, фотки скину через месенджер. Може, є в тебе знайомі вдівці? У віці років шістдесяти п’яти, можна трохи більше
— Де мої сімнадцять років? – пихтіла Таїсія Степанівна, піднімаючись пожежною драбиною на п’ятий поверх старої багатоповерхівки. Ключі забула. Не біда, балкон відкритий. На шиї у Таїсії Степанівни
Ти б хоча б уночі ходила ганчіркою своєю возюкати, – скривився одного разу чоловік, який прийшов із роботи, – адже ти мене ганьбиш. Учора наш генеральний із дружиною в кофейні тебе бачили. Нормально так? Чоловік керівник, а дружина прибиральниця? Офісом плітки поповзли. Не знаю, куди й очі подіти
— У мене пристойний був дохід до декрету, – розповідає Настя, – за два роки ми з Максом накопичили на перший внесок, переїхали, зробивши невеликий ремонт. А потім
Світлана почала робити мені приємні речі: приносила щось смачненьке, кликала разом обідати, вітала зі святами, іноді підвезе додому, а на професійне свято подарувала подарунок
Мене звуть Андрій, і ось уже три роки я одружений із Ганною. Ми разом живемо сім років, і ми не маємо дітей. Аня – диво-дружина, просто золото. Я

You cannot copy content of this page