Мій чоловік, на думку мого батька, це найкраще, що могло статися зі мною у житті. Ми живемо з татом кожен у своєму домі.
А минулого року вони розлучилися з мамою саме з тієї причини, що батько абсолютно нічим мамі не допомагав. Усі домашні обов’язки та заробіток грошей лежав на матері.
Познайомилася зі своїм хлопцем на сайті знайомств. На перше побачення він, як належить, прийшов із квітами.
Зводив мене до кафе. Загалом, нічого не віщувало неприємностей.
Але потім наші стосунки ставали все серйознішими, і мій коханий став частим гостем у моєму домі. Ми живемо окремо, але він часто залишається з ночівлею і навіть може затриматися на кілька днів.
Він завжди приїжджає із порожніми руками. Ну там квіти, шоколадки він привозить.
А я маю на увазі продукти. Я до кожного його візиту готую купу їжі, апетит у нього добрячий. І ось він гостює у мене кілька днів, з’їдає весь запас, куплених мною продуктів і їде.
А мені знову все купуй, щоб наступного разу знову все йому й згодувати. Хтось може порахувати мене дріб’язковою.
Але мого заробітку справді вистачає впритул на їжу. Коли я одна, то можу перекусити легким салатом і не витрачати багато грошей на м’ясо і делікатеси.
Поскаржилася подрузі, так вона порадила нічого не готувати до його приїзду та подивитися на реакцію залицяльника. Я так і зробила.
Тоді мій наречений поїхав у магазин і привіз звідти продуктів впритул на одну вечерю. Я була в шоці.
Жодної турботи про мене та міркувань про те, що своїй жінці потрібно хоча б допомагати.
Я намагалася йому натякати. Потім не витримала і сказала все прямо.
Загалом виявилося, що він тугодум, сказав, щоб я говорила про все прямо. Тоді він купив продукти і навіть ініціативу виявив.
Але потім знову глухо. Хіба це нормально?
Я розумію, що не хочу собі таку людину в чоловіки, тому думаю про те, щоб розлучитися з ним. Але батько каже, що я меркантильна та перебірлива.
Я просто вважаю, що це навіть негарно ходити у гості з порожніми руками. А якщо він вважає, що будинок коханої жінки – це не чужий будинок, то чому не думає про забезпечення цього будинку?
Мене це обурює. Ось як можна? Притому після того, що я безпосередньо висловила своє невдоволення.
Цікаво, може це я не права? Як мені бути? Що я не так роблю?
Осінній вечір дихав прохолодою і тим особливим, терпким запахом палого листя, який завжди навіює легкий…
— Я просто завмерла, коли це почула. От скажи мені, як, ну як можна такому…
Кутками в нашому селищі плітки розлітаються швидше, ніж вітер. Того ранку, коли Алла йшла вулицею…
На двадцять п’ятому році нашого шлюбу Дмитро, ліниво длубаючись виделкою у святковому салаті, раптом відсунув…
На кухні пахло завареною кавою та яблучним пирогом, але розмова геть не клеїлася. Моя кума…
Тетяна не спілкувалася зі своєю колишньою найліпшою подругою Галею Карпенко цілих п’ять років. Розсварилися вони…