— Мамо, та не хочу я бабусю звати на весілля. Вона така бідненька та старомодна. У мене подружки, розумієш, не прості дівчата. Всі при грошах. Мені буде соромно. Раптом вони посміються з бабусі, — нарешті зізналася Іра
Моїй дочці Ірині 25 років. Нещодавно вона зібралася заміж. Підготовка до весілля йшла повним
— Це треба ж якась красуня у Людки донька! І в кого вона така? Хоча, якщо переодягнути Людку, зробити зачіску та макіяж, то можна поставити її разом із красунями в один ряд. Але Люді хіба до вбрання? Адже вона з ранку до вечора у гумових чоботях, у хустці працює на фермі
— Це треба ж якась красуня у Людки донька! І в кого вона така?
Машини їхали, гуділи, блимали, йшли люди, розмовляли, а вона сиділа і відчувала, немов її взагалі немає, а є тільки це галасливе місто. І воно живе своїм життям, а її життя не має абсолютно ніякого значення! І нікому воно не потрібне, абсолютно нікому, жодній людині на всьому білому світі! І раптом цей чоловік
— Добридень, жіночко, а чи не знаєте Ви, автобус вже пішов? -запитав чоловʼяга, який
Тиждень уже Лідія Михайлівна в будинку для літніх людей. Розуміє, що в доньки не було виходу. Справді, і ходити вже важко, а не те, що самій жити у своєму будинку, восьмий десяток уже пішов. Але ж не про таку старість мріяла. Хотілося останні свої роки серед рідних прожити, але кому вона тепер хвора потрібна
— Микито, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість.
Час минав. І знаєте, що я зрозуміла? Що мені так подобається, що я нічого не хочу змінювати у своєму житті. Кар’єра ладиться, гроші водяться. Захотіла – у відпустку полетіла, захотіла – в театр пішла. Ну не хочеться мені 9 місяців ходити з величезним животом, потім мучитися добу, потім кілька років жити тільки інтересами дитини, потім проблеми розгрібати зі щепленнями, навчанням, підлітковими бунтами
Я би про свій цікавий стан нікому не говорила, але приховати не вийшло: чоловік
Згодом Ігор перестав ображати Риту, все пішло своїм ладом. Вадик, який із самого початку життя з новою дружиною відчув різницю, коли приходиш додому, а в тебе порядок, смачна вечеря, і діти доглянуті, був майже задоволений. Вдячний Риті. Намагався відплатити за турботу й увагу. Одне тільки не давало йому спокою – Вадим не міг забути Ларису
Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами в хаті два чоловіка, їсти готую на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить на трьох, прибираю теж. Тільки от шкода, що зарплату мені тільки один приносить
У мене весь час таке відчуття, що я одружена одразу на двох чоловіках, вечорами
— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого
— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру.
Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд,
— За що мені таке покарання? Мамо! Чого ти мовчиш! Це все ти! Пестила Наташку, поки вона в подолі не принесла, а тепер, що робити?! У мене квартира не гумова! Живемо там, як оселедці в банці! Я, чоловік, двоє дітей та свекруха! І все це у двох кімнатах! Куди її? Та й навіщо?
— Свєтка! Де ти є? Ну, тільки потрап мені! Додому можеш не повертатись! Чула мене?

You cannot copy content of this page