Катерина з чоловіком та донькою переїхали до п’ятиповерхівки на околицю міста. Такі будинки у нас називають «хрущовками». Планування квартир не зовсім вдале – метраж досить скромний, кімнати та кухня маленькі, санвузли суміщені
П’ять років тому Катерина з чоловіком та донькою переїхали до п’ятиповерхівки на околицю міста.
Коли двері за ним зачинилися, гостра туга пронизала все її душу. Вона раптом зрозуміла, що ніколи більше його не побачить. Проте, о сьомій годині вона сиділа ошатна, за накритим столом і… чекала. Годинник показував пів на десяту, а він навіть не подзвонив. Люба плакала і сміялася, уявляючи собі, який дурний вигляд має. Їй сорок років, а вона не має нічого, крім безплідних стосунків. Жилетка, ганчірка, ось хто вона
Він зателефонував їй серед ночі. Не прокинувшись, вона зняла слухавку. Вона давно перестала чекати,
– Вона чудово розуміє, що в тебе водяться грошики. І що ви, комп’ютерники, добре влаштувалися. І що ти через років п’ять, непристойно багато зароблятимеш. – Антонова мама зняла окуляри, відсунула тарілку і присунулася до сина
– До мене приїжджає мати, тож тобі треба звільнити квартиру. – Не зрозуміла? – Тамара з обуренням
– Який у мене мудрий батько, – трохи заспокоївшись, вирішила Рита, – Як добре, що він не відпустив мене. Я б там наламала дров. Мені буде важко тримати язик за зубами, але заради своєї подруги я намагатимусь ніколи не проговоритися
Рита та Віра товаришували з першого класу. Усі десять років вони просиділи за однією
— Палац! Михайлику, це просто палац! Який ти в мене молодець! — Мамо, це не тільки я. Це наша з Катею спільна заслуга. — Звісно, звісно! – скоромовкою і звичним для неї тоном вимовила Зоя Ігорівна. Якщо чесно, то ніяк не можу зрозуміти, за що моя свекруха мене так не злюбила. Ми ніколи не сварилися, та ми взагалі практично не перетиналися з нею… Але вона в кожну нашу рідкісну зустріч норовить мене образити
Коли ми з Михайлом одружилися (а це було 12 років тому), то хотіли хоча
– Та хіба мало по селі людей приїжджих вештається. Пам’ятаєш, нещодавно ходили по хатах покривала квітчасті пропонували, – люди чужі, очі темні, заздрісні, могли й порчу наслати
– Тося, чого така квола? – спитала сусідка, – Бачу, останнім часом, наче нездужала ти.
– Петро вважався нареченим заможним – батько виділив йому шматок землі, де хлопець став будувати будинок, Марія погано уявляла, як жити на своїй ділянці. Вона жила з батьками у міській квартирі
Марія Павлівна залишила чоловіка після 40 років шлюбу. Пішла з гучним скандалом – звинуватила
Віра Іванівна яблук насушила, рік то був у нас яблучний. Огірки, лечо, варення. Ну не залишати ж. Для кого я це все робила, для них. Мені не так багато і треба
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але
Аня обернулася і притиснула руки до грудей, вибачаючись, а потім розвела їх у сторони, сперечатися з Мариною не мало сенсу. Зовсім недавно вона купила машину, і неймовірно пишалася цим фактом. Усі пішоходи стали для неї людьми другого сорту, які через брак грошей ходять на своїх двох. І нічого, що машину купили частково в кредит, а частину оплатили батьки, і іноді грошей не вистачало, щоб заправити автомобіль бензином. Вона була впевнена, що красива дівчина за кермом обов’язково приверне увагу багатого чоловіка. І життя випещеної, заможної жінки, чекає на неї за найближчим рогом, потрібно тільки трохи почекати
— Дівчино, переставте машину в той кут, якщо вам не важко. Приємної зовнішності молодий
Сяде на підлогу біля ніг бабусі, голову на коліна покладе і скиглить тоненько, немов щеня безхатнє. Пальці старенькі волосся перебирають, по голівці гладять долоньки м’які. Тихенько шепоче над внученькою молитву Цариці Небесній, та заступництва для сироти просить. Посидять так із годинку, дивись, і відхлине зневіра, і знову жити хочеться
Пішла з життя бабця Настя, і зовсім Мар’яні сумно стало. Не припала дівка до

You cannot copy content of this page