Але на чоловіка слова про дитину діють як пін-код: одразу починає шукати можливість сплатити утеплення будинку, теплицю, систему поливу та інше. А вдома – трава не рости, ти бачила нашу ванну? Там ремонт не просто проситься, волає вже
— Даром вона мені була не потрібна, – сердиться Дар’я. – І я досі вважаю, що свекрусі треба було цю бісову дачу просто продавати. Але ні, як же!
А син ні слова не збрехав дівчинці. Живе із мамою? Правда. Мама інвалід? Правда. Кинути маму не може? Правда, не може. Коли напад наздожене мене – не вгадаєш, хтось поруч має бути. Та й у чому сина звинуватили? У тому, що сказав чисту правду
Мені 48 років. Двоє дітей: дочці 29 та синові 26. Живемо ми, не скажу що село, скоріше – дачне селище. Чоловікові тут дістався будиночок від бабусі у спадок.
І опинилася я в 4-х стінах, – розводить руками жінка, – нудно та тихо. Чи живу, чи ні. Будинок – повна чаша чи клітка? Спілкування лише з мамою чи на форумах, доки чоловіка немає. Усіх подруг віднадив. Ні, він їм і поганого слова не говорив, але хто приходитиме до будинку, де висить важка мовчанка такого зануди
— Мені тоді здавалося, – зізнається Юлія, – що Єгор вигідно відрізняється і від усіх моїх шанувальників, і від хлопців, які просто вважалися в друзях та знайомих: діловий,
Хозяйка жила одна в трьох кімнатах. У ванній кімнаті різні шампуні для кошенят. Скрізь сильний котячий дух. Кішки тут були на королівському становищі, і, мабуть, їх натовпом виштовхали за труною
Нещодавно я потрапила на орендовану квартиру в центрі Києва, яку здали відразу після відходу на той світ власниці. Величезна запущена квартира з чорним ходом. Нові господарі – дуже
Неохайний, – скаржиться Юля, – ніколи за собою не прибере, не вимиє раковину. Їсть біля компʼютера або телевізора, то потім крихти і посуд там і залишаються. Взуття ніколи не вимиє. Увечері в коридорі підлогу протру, так він вранці взуваєтся і так натопчє, що просто страшно дивитися. Адже синочок повзає, ходить, все це в кімнати тягнеться
— Не можу я так більше, – пояснювала Юля своїй мамі, – ну добре він щось не прибирає, але він патологічний нечепура. І, якщо раніше, це якось можна
Племінників любить до самозабуття. Обдаровує і з собою відпустками тягає. Внуки навіть графік уже склали, хто наступний і чому. Чоловік її не заперечує, навіть жартує, скільки цього разу племінників на виховання з собою беруть
Моїй дочці 36 років. Три роки тому вона вийшла заміж, що дивно для всіх. Особливо для моїх синів (її братів) та їхніх дружин: дочка їм занадто черствою здавалась.
Ми з донькою багато подорожуємо Україною, із-за моєї роботи я маю купу відряджень. І іноді по дорозі опиняємося в таких місцевостях, заходимо в маленькі крамниці, і вона обирає когось, кому хоче допомогти. Що ви хотіли купити
— Скажіть, бабусю, а що хочете купити? На бабу Марію уважно дивилася дівчинка вісім років. — Навіщо тобі, дитинко? — Ми з татом вам купимо. — Що купите?
Ти не невістка мрії. Я нічого не маю проти тебе чи твого сина, я просто не хочу, щоб мій Іван з вами зв’язувався. Я – мати, будь-яка мати своїй дитині не забажає такої долі. Твій син – це назавжди, навіть якщо у вас з Іваном спільні діти будуть. Ось воно нам треба миритися з тим, що твій син існує взагалі
— Може бути ти дарма так поспішаєш? Адже ти не збираєшся відразу заводити з ним дітей, може, спробувати, подивитися, як буде? І чого ти чекала, що вона заллє
Мама завжди каже, що саме для жінки важливіше мати свій кут, ніж для чоловіка. За нашої статистики розлучень, коли діти залишаються з мамою, йти з дитиною в нікуди або ділитися з колишнім чоловіком – невелике задоволення
— Ну, якщо не знати передісторію, то можна подумати, що я просто заздрю ​​і вважаю, що свекруха нам щось винна, а все трохи не так, – розповідає Яна.
Лінивий який виріс, весь у свого тата, – говорила Вероніка, – всі риси його взяв. Чашку за собою не вимиє, сидить і думає про щось цілий день, уроки робити не змусиш. А моєму колишньому чоловікові і горя мало: аліменти заплатив, у вихідні погуляв і все, а мені як тягнути цього лоба
— Так і заявила синові: “Йди куди хочеш, не мотай мені нерви, у тебе, зрештою, є тато і бабуся”. Уявляєш собі таке? – обурюється Олена Дмитрівна. — Стривай,

You cannot copy content of this page