Увечері дзвонить моя подруга Таня зі сльозами та повідомляє, що у неї на шафці, у кімнаті де сиділа моя донька з її сином, лежали гроші, десь близько 10 тисяч гривень. Але вони зникли
Прошу допомогти порадою. Соромно розповідати знайомим. Я навіть не знаю як вчинити в цій непростій ситуації, я просто в розпачі. У мене є найкраща подруга, спілкуємось із дитинства.
Літо. О п’ятій ранку. Я прокидаюся від гучного гуркоту. Звук, ніби хтось пиляє залізо циркуляркою із величезними зубами. Затикаю вуха подушкою, намагаючись заснути
Літо. О п’ятій ранку. Я прокидаюся від гучного гуркоту. Звук, ніби хтось пиляє залізо циркуляркою із величезними зубами. Затикаю вуха подушкою, намагаючись заснути. Наступного дня – повторення. Тільки
Донька засмучена, а чоловік впиратися почав, він за умови, поставленої своєю мамою не бачить нічого поганого, мовляв, теща може прийти будь-якого іншого дня або ми до неї з’їздимо на чай з тортиком. А мені прикро подвійно, ні, навіть утричі. По-перше, це він зараз не заробляє, по-друге, швидко він забув усе, що теща хорошого зробила, а по-третє, як взагалі можна таке терпіти та приймати? Навіщо дочку налаштовувати проти однієї з бабусь, тим більше що привід надуманий явно
— Чорна смуга пішла якась, – зітхає Даша. – І у чоловіка проблеми з роботою, і мама серйозно хвора, а тут ще й свекруха підкладає свиню. Хоча з
Твої тут тільки соплі під носом! – різко та грубо видала мати. – А у цій квартирі все моє! Я заробила! Виростеш, заробиш собі на кімнату. А тут твоє було, поки я дозволяла тобі користуватися цим! І, до речі… – вона глянула на дочку. – Твої кишенькові гроші від сьогодні скасовуються
Діана, дочка сусідки по дачі, що розповіла цю історію, вперше вийшла заміж у 19 років, а в 20 вже обзавелася донькою Катрусею. Два юні, не пристосовані до побуту
Поступово чоловік звик до того, що дружина під час спільних прийомів їжі постійно схоплюється з місця: подає те одне, те інше. То витре розлите, то подасть чисту ложку, що натомість упала. Дітям. Ну і йому заразом. — Все частіше дозволяв собі покрикувати і вимагати: хліб подай, це зручніше їсти ложкою, дай, налий водички, – згадує Лера, – а два тижні тому і зовсім вивів мене з себе
— Лера з глузду з’їхала! – скаржиться родичами та знайомим Раїса Борисівна, – Вчора прийшла до них, Лера з дітьми за столом сидять, на столі пюре, котлети та
Давай так, якщо ти не можеш зараз і потім ще довго не зможеш за тіткою ходити, то сама скажи їй, що нехай заповіт перепише. Так і бути, я нотаріуса викличу та оплачу. Але так несправедливо: догляд на мені, а квартира навпіл
— Подзвонила мені з наїздом, що я тепер ходжу вже, значить, можу теж брати участь у догляді за тіткою Клавою, – зітхає Ірина. – А як ходити? І
Дома я “заначку” тримала, у своїй білизні. Ну, було там тисяч 30, те, що премією в конвертах на роботі давали. Якось полізла в шафу розбирати, а грошей нема. Я до чоловіка, а він мнеться стоїть, мати взяла каже
— Та все, розлучаємося ми, – заявила матері тридцятирічна Ольга, – вистачить, скільки можна це все терпіти. Чоловік робити нічого не хоче, третій рік в будинку, а він
Так, у мене не стало сина. Шкода звичайно. Такий молодий, жити б та жити. Але ж я жива! Чи мені треба лягти з ним поряд? Що стосується поминок, ви – дві жінки, адже ви все влаштуєте як треба. Можу грошей дати, якщо не вистачає
— Я навіть не уявляю, наскільки треба бути емоційно холодною людиною, щоб так повести себе, – зі сльозами на очах каже Олександра, – та не тільки я не
Купляти харчі вони звісно будуть, гроші у них є, – зітхає Лідія Іванівна, – та тільки ми з Толиком тоді не побачимо ні сина, ні онуків. І натиснути на сина боюся: і так довго ходив без сім’ї, а тепер у нього двоє дітей. Соня може вирішити кинути його і поїхати до своїх батьків з малюками. Як ми тоді
— А що самі? – гукає через паркан вдень в понеділок Лідію Іванівну сусідка, – я машину вашого Вані бачила, адже він був з п’ятниці і лише вчора
А, зрозуміло, – простягла мама знову замість привітань, – а я дивлюся, що це ти розіжралася, як корова та морда пішла коричневими плямами. Тепер зрозуміло, чому ти стала така страшна. Я одного зрозуміти не можу, навіщо? У вас борги, треба віддати, а потім уже розмножуватися. Та й кар’єру не заважає зробити, а ти вирішила стати квочкою і заритися у пелюшках
— Чоловікові такого взагалі не зрозуміти, у нього з власною мамою відмінні стосунки, – розповідає Ілона, – чесно кажучи, я цьому прямо заздрю. Але у мене зі свекрухою

You cannot copy content of this page