— А чого гадати, м’ясо нині дороге, значить і сосиски дорогі. — Сто гривень! Шуро, чуєш, сто гривень. Ну, якщо вже точно, то 99 за кіло, ось як! — Михайло, розуміючи, що пенсія не гумова, за прикладом дружини, теж намагався заощаджувати
Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула: — Навіщо так багато? Це ж які гроші! — А от і не гроші!
— Ой, гляди, донечко, — мати присіла поруч, — як би потім не пошкодувати. Петрик же він непростий хлопець. Знаєш, як у народі кажуть: «Не той багатий, хто грошей назбирав, а той, хто з землею дружити не розучився»
Марійка сиділа на ґанку й фарбувала нігті в яскраво-червоний. Із сінника пахло свіжоскошеною травою, з хліва мукала корова, а вона уявляла себе в модному столичному офісі з кавоваркою
— Людо, хочеш, ображайся на мене, можеш навіть накричати і не розмовляти, але Ксенію я не візьму. Не зможу я, не витягну вже. І спати мені їх укладати ніде, і взагалі… Не знаю навіть, як і сказати, загалом, у твоєї сестри четвертий малюк на початку літа з’явиться, а троє старших до осені на мені
— Усі плани летіти шкереберть, — засмучена Людмила . — Я просто не уявляю, що робити з донькою, садок зачиняється на ремонт, та й їй у перший клас
— Ну, от. Сама й знаєш усе, — не став відпиратися дід Петро, — а я потім віддам. І нікому про вас зі Славком не скажу, що він тебе бачив на річці майже голу… — Що? — Валя округлила очі і замахнулася на діда доріжкою, — що ти там міг бачити, старий пень, коли нічого й не було! Ось так і розносять плітки
Валентина та Олег були одружені п’ять років, а їхні стосунки й досі залишалися такими ж ніжними, як після весілля. Ще б пак! Усе селище гуляло на їхньому святі,
— Моя тобі порада: не називай директора на ім’я-по батькові, він цього не любить. Звертайся до нього просто «Макс». — Якось одразу не зможу, хоча б Максим. — Ну нехай Максим
— Вітаю, Максиме Володимировичу, а я до вас із заявою, мене в рекламний відділ беруть, — Аня стояла на порозі маленького кабінету директора телекомпанії. — Хто бере? —
— Це вона, так! А чому вона лежить на підлозі в нашому магазині? Спить чи що… — Це фото зі справи. Дівчину позбавили життя. Вона була продавчинею. Мабуть, до вас працювала. — Зачекайте! Ви про що? Я її на власні очі бачила, вона говорила зі мною! Може, просто схожа?
— А ти в нас хто? Продавчиня! От і продавай! І продавай краще. І частіше! І будь люб’язнішою… Де я гроші на камеру візьму, якщо ти замість спілкування
— Тату, дядько Льоня маму цілував, він поганий і зовсім не друг! Поганий, поганий! — з останніх сил закричав Коля, схопив ці бридкі колючі троянди, увесь обдерся, і зі сльозами від болю подряпин, і від душевного болю за батька, та й за матір, він кричав і кричав, наче хотів надолужити своє невміння говорити
Миколці здалося, ніби грюкнули вхідні двері, і він дуже зрадів! А раптом це татко раніше, ніж обіцяв, додому повернувся? Голоси долинали зі спальні, і Коля, розчинивши двері навстіж,
Тим не менш, роман відбувся, єдине, Олену не посвятили у подробиці розлучення Дмитра з першою дружиною. Вважали, що коли дійде діло до розмов про дітей, то приїжджа проста дівчинка погодиться на все
Виходить що дитина – цілковита зона відповідальності жінки, чоловік бере участь, якщо забажає, і тоді він молодець, а жінка має бути вдячна. Сюди ж можна віднести й переривання:
— Погано там усе, — розповіли Тамарі. — Там нирки. Обидві. Дочка робила тест на сумісність, але, ти не повіриш, вона старому взагалі не дочка. Вона нас просила цього йому не говорити, звичайно, та й нам байдуже, матері вже немає, за зраду вже не спитаєш
— Такий там зараз цирк влаштувала, зовиця просто за голову хапається, – посміюється Тамара. – Дійшло до того, що вона до мене звернулася, щоб мій син теж у
— Сашко, сьогодні приїдуть гості, тож поводься пристойно! — повчальним тоном попередила баба Шура. — Інакше замкну в курнику з Петьком! Сашко голосно занявчав, ластячись до ніг баби Шури. По голосу господині малюк зрозумів, що чимось розсердив її. Погладивши негідника, літня жінка посміхнулася. Ну як можна сердитися на цього янголятка?
Сашко розтягнувся на землі, під злегка пожухлим листям чорної смородини. Він з цікавістю спостерігав за господинею. Літня жінка нахилялася, підбирала маленькі кульки і складала їх у відро. Надворі

You cannot copy content of this page