Selena
У невеликому містечку, у старому триповерховому будинку жили кілька сімей. Будинок був старий, і навіть значився будівлею історичною, значущою за місцевими мірками. Але, як і багато інших історичних
Валентині дісталося гарне місце: якраз навпроти воріт. Заходять люди і прилавок бачать у торгових вуличних рядах, а точніше Валентину зі своїм городнім. У неї тільки картопля та моркви
Марії було вже двадцять сім років. Навіть якби вона забула про це, їй би обов’язково нагадали. Насамперед, звісно, мама. Вона робила це з будь-якого приводу з приголомшливою регулярністю,
— Забирати додому не стану! Ви їй навіщо сказали? На що сподівалися? Я ж просила — всі новини тільки через мене! А ви що? Не послухалися? Чудово! Тепер
— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні приготувати як треба, ні випрати толком не може. Василь сидів на колоді біля сусідської
— Донька образилася на мене, другий тиждень навіть не дзвонить, а від зятя я навіть і не знаю, що ще можу на свою адресу почути, – бідкається подрузі
Моєму синові Славкові 20 років. Півроку вже як він зустрічається з якоюсь дівчиною, а мені ще навіть не познайомив з нею. Я знаю лише те, що дівчину мого
Дід Демʼян встав сьогодні затемна, ще до півнів. У простий полотняний мішок склав окраєць хліба, кілька яблук, підперезався, взяв у кутку біля дверей свою палицю і, підіперши ворота,
— Ну хто ж такі пироги робить? Подивися, яке тісто товсте! А начинки пошкодувала! — Людмила Григорівна розламала пиріжок, скривилася і недбало кинула на тарілку. — Та годі
На кухні панував безлад: брудний посуд стояв у раковині, на столі красувалися свіжі фрукти, а поруч недбало лежав зім’ятий кухонний рушник. Молода пара, сидячи за столом, насолоджувалася ранковою