Selena

— Так, а як же таке пробачити?! — хитає головою подруга. — Це ще, буває, що чоловічу зраду прощають через дітей, через гроші, які чоловік приносить, через квартиру,

— Та я бачу, як ти працюєш у поті чола і виснажуєшся! Он які в тебе звіти! Чоловік додому приходить ледь живий, а вона на дивані лежить: відпочиває…

— Мамо Орисько, ти як тут? Ми ось із Данилком проходили повз, ідемо з крамниці, вирішили зайти, дещо й тобі купили, — обіймала Олеся свою нерідну матір. Вони

— Олесю, я повернувся! Улянка вдома? — Владислав Григорович поставив сумку в коридорі, — Олесю, борщ є? Підігрій мені, часнику почисти, і хліба наріж побільше, домашнього хочеться! Олеся

— Олено Степанівно, а чому Ліза на вулиці? Там же дощ іде! — Наталя без стуку увірвалася в кабінет, тримаючи на руках кішку. — Ти що, з глузду

Граф – так назвали маленького пташеня. Вороненя… Чоловік знайшов його на вулиці перед будинком. Довго ходив і шукав його батьків. Підходив до всіх дерев і простягав вгору писклявого

Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось надзвичайне! — Що трапилося? — сполошилася Ольга, — на тобі обличчя немає. — Все нормально,

— Бабуню, дивись, яка кішка цікава! — Ой, онученько, та в чому ж її цікавість, скажи мені? — Ну як же, бабусю! Ти тільки подивись на її оченята.

Ми з Сашком одружилися три роки тому, і спершу все здавалося ідеальним. Його мама, Тамара Іванівна, дуже нам допомогла: подарувала синові квартиру, а мене через свої зв’язки влаштувала

Ігор знав, мати недолюблює його Ірину. Але не запросити не міг. — Ігорчику, а що це в тебе? Ниточка стирчить, — мати знаходить якусь невидиму ниточку і починає