Я була на третьому місяці, коли вона в дикому припадку накинулася на мене з кулаками. Маленька Іринка була в школі, чоловік працював. Я прийшла до тями і зрозуміла, що дитини в мене не буде. З лікарні я поїхала до себе. Іван? Він приїжджав, благав не писати заяву на сестру. На мою пропозицію забрати до себе Іринку-молодшу і жити на моїй території, чоловік відповів відмовою
Моя сім’я розпалася, через два роки після весілля. Мій колишній тепер уже чоловік – прекрасна людина і ми дуже любили один одного. І виною всьому не моя свекруха.
А ти зʼявилася в нашій сім’ї, щоб у старості було кому склянку води подати, – говорила мама вже мені, – дівчатка повинні забезпечити гідну старість батьків, у Ігоря великі справи попереду, а ти з нами вдома залишишся
Я була у батьків молодшою донькою. На 8 років раніше за мене з’явився на світ мій старший брат Ігор. Батьки Ігорчика просто обожнювали: — Хлопчик, наша гордість, спадкоємець,
Марина з декрету вийшла. Уже 2 роки працює, але йти від мами колишнього чоловіка не збирається. Гліб розписався з другою дружиною. Йому є, де жити, у дружини двокімнатна. Біда в тому, що Гліб із дружиною навідріз відмовляються приходити до Лариси Юріївни – там же сидить сиднем його колишня дружина
— Не з’їхала і, схоже, не збирається. Чекає, коли я прямо скажу, що час і честь знати, вимітайся! Натяків не розуміє, або робить вигляд, що не розуміє! –
А я мало не завила! Ці відчитки, відливання і відкатки – головна причина того, що ми йдемо на квартиру. — Вона завжди така була, – сумно зітхає мій чоловік, опинившись за дверима, – усе дитинство мене відчитували і порчу знімали. Трохи що – до бабки. Ангіну заговорювати їздили хто знає куди, потім грижу вправляла якась старенька. Потім успішність підвищували наговореною водою, потім від паління заговорювали
Не уявляю, як мій чоловік примудрився вижити у своєму «містичному дитинстві». А ще більший подив у мене викликає запитання: а як він зміг зберегти адекватність і раціональний розум.
А ображена бабуся, також, онуку навіть не намагається побачити. Усій рідні свекруха розповідає, що найрідніших людей: сина і невістку, купив колишній зять і тому вони відмовилися сказати на суді, що він насправді монстр
— За своїх потрібно стояти горою, – з образою повторювала Ользі мама чоловіка, – на кого розраховувати Даші, якщо не на нас? Як ти можеш залишити її без
Купила, принесла. Наталочка швидко взяла пакет і, сказавши, що донька плаче, треба до неї, зникла, а двері зачинилися. Коротше кажучи, за ці два тижні я принесла продуктів дружині брата на 3748 гривень. Із них мені одного разу віддали 540 гривень. Все
Ми з рідним братом живемо на одному сходовому майданчику. Так вийшло. Спочатку одна з бабусь квартиру у спадок батькам залишила, а потім мама з батьком купили сусідню, розсудивши,
А виходь-но ти заміж за Юрка, – наважившись, сказала мама колишнього мого чоловіка, – він не рівня Олегу. Різниця у віці в них 5 років усього. Йому твій син не чужий буде
Від мене пішов чоловік, після 5-ти років спільного життя, любові або слів про неї, після спільно взятого кредиту на машину, яку він благополучно розбив за три місяці до
Вона ж мерзенна, – сказала донька про двоюрідну сестру, – кого хочеш запитай. Вона ж перша донощиця в школі, перша пліткарка і підставниця. Вона ще в перші два тижні примудрилася мене посварити з половиною двору, а потім і класу
Чи чули ви в дитинстві від своїх батьків фразу: «Не смій дружити з тим чи з тим»? Я чула. Зараз розумію, що це була спроба батьків уберегти мене
Будинок свекрухи – розвалюха, його якщо й куплять, то тільки на диван у квартиру й вистачить, – продовжує Галина, – Маринка днями мені заявила, почекай, мовляв, ось зʼявиться друга дитина у сина, отримає гроші на малечу і викупить твою частку. Але цих грошей на викуп не вистачить і коли я решту буду отримувати? Ще років через 10-12? І взагалі, ті виплати невістка Марини Анатоліївни отримає не скоро, термін її цікавого положення всього 3 місяці. І за що тоді утримувати дитину
Та не можу я більше чекати, – розповідає Галина Анатоліївна, – я чекала 12 років, а їм часу так і не вистачило. Та й не збирався ніхто вирішувати
І ось тут очі в Оленки відкрилися. — Я сама до РАЦСу йшла із заплющеними очима, – сказала вона мамі, коли прийшла до рідної домівки з донькою та речами, – дивлюся на чоловіка: лисіє, черевце з’явилося, підборіддя скошене, заробляє так собі, три роки прожили, а джинси нові купувала на гроші, що ви мені подарували на іменини. А корона на голові – ого-го
— Привіт, – каже Алла подрузі, – як справи? Давненько ми з тобою не перетиналися. Я, грішним ділом, твою Оленку і не впізнала. Зіткнулася з нею в торговому

You cannot copy content of this page