— Та нехай уже кого завгодно знайде собі. Молодість минає, здоров’я – теж. Я будь-якому зятю буду рада. Тільки б одна не зачахла! Правду кажуть: бійтеся своїх бажань – вони мають властивість збуватися. А деякі прохання краще деталізувати конкретніше
Образ грубого чоловіка часто спливав перед очима Марії перед сном. Коли вона переверталася і не могла заснути через гнів і почуття безсилля. Образ хотілося стерти. Зробити так, ніби
Моя сім’я теж намагається економно витрачати гроші, мама робить сама напівфабрикати, батько навіть шинку та ковбасу готує сам. Але в нас ніколи не доходили до такого крихоборства. Хочеться тортика просто так? Купували торт, чи мама пекла сама. Я, приміром, не можу без сиру. А курка зі свининою набридають. Хочеться і яловичини та рибки
— Ми не збираємося жити з нею вічно, але поки іншого виходу немає, нам треба збирати гроші на свою квартиру, до того ж у квартирі свекрухи половина належить
Перші місяці, коли малюк його не розумів свого імені, бабуся, яка приходила до онука, називала малюка ласкаво: кошенятком, своєю дитиночкою, ягідкою, бусинкою. Доки Людмила не зробив їй зауваження: “У онука є ім’я, йому треба до нього звикати”. — Ну гаразд, – знизала плечима Олена Миколаївна
— Мало того, що вона назвала онука так дивно, так вона тепер ще й знущається з мене, – вважає Олена Миколаївна, – аж до того, що пообіцяла мені
І ось, виявляється, бабуся знайшла своє перше шкільне кохання і заповідала свою двокімнатну квартиру його онуку, продовжуючи приймати допомогу від мене та мого чоловіка, не кажучи ні слова. І мама, яка знала про рішення бабусі, також мовчала
— Так вирішила бабуся, – сказала моя мама, – я не маю права оскаржити її рішення, тим більше, що ти сама винна. На тебе покладалися такі надії, а
Про те, що сестра з дітьми прийшли до них мало не в день від’їзду Світлана здогадалася по спорожнілому холодильнику і відру для сміття, в якому виявилися упаковки від продуктів, які вона не купувала. Їжі в будинку було достатньо, двоє дорослих та троє дітей у будь-якому випадку ТАК холодильник би не спустошили
— Я прямо біля порога ледь не впала, уявляєш, ввалююся з сумкою, голодна, втомлена, а вдома шум, гам, і крім моєї дитини гасають ще двоє, сестри чоловіка, і
— Це ж чудовий привід зібратися всією ріднею! – казала потім тітонька по телефону, – Будинок великий, ти ж пам’ятаєш, ще альтанка, рідні тут купа, як у старі часи. Га? Я бачила, що мамі хочеться поїхати, погодилася. Одна б мама не поїхала, а удвох не нудно, тим більше, що раніше вона там часто траплялася
У нас досить великі і розгалужені родинні зв’язки. Двоюрідні, троюрідні, по мамі, по батькові. Живемо все самостійно, спілкуються між собою лише найближчі, але й далека рідня час від
Настя ніяк не могла зрозуміти, як після мами батько зміг зазіхнути на це “диво в пір’ї”, як вона про себе називала Таїсію, нову татову дружину. Вона була непоказною, мовчазною домогосподаркою в незмінному халаті. Жодних емоцій на обличчі, ніякої косметики! Монотонно виконувала всю домашню роботу і доглядала за батьком
Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її,
— Це твоя сестра, Микито. Є ще брат Віталій. Зовсім маленький – вісім років. Я мріяв, щоб ви спілкувалися. Ти як? — Не очікував. Поки що не розумію, що відчуваю… — Ви подружитеся. Я впевнений. Ти ж добрий, Микито. Усіх кішок рятував у дворі. А тут – брат із сестрою
Коли Микита вперше запитав у мами: «Хто мій тато?», йому було шість років. Мама церемонитися не стала, вигадувати казку про космонавта, якого не існує теж, сказала просто і
Олена потім скаржилася, що дітям все ж таки потрібна мама, особливо молодшому не вистачає материнської ласки. Що синові треба одружуватися. Але нові подруги Олексія їй не подобалися. Не подобалося їй, як син виховує дітей, все критикувала. А ще скаржилася на те, що їй з ними важко, вона вже у віці
— Іди, це наша квартира! Щоб духу твого тут не було!,- кричала свекруха Ірині. — Це і моя квартира теж. Куди я піду? Тут мої діти. Я їх
— Жінко, це моя квартира, – несміливо натякнув він нахабній загарбниці, яка з великою зацікавленістю роздивлялася його. — Тоді ти в курсі, де кухня і холодильник розташовані, накрий на стіл, я хочу обідати – заявила істота, і клацнула щелепами
Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила,

You cannot copy content of this page