— Це вона не їсть? Правильно, вона не їсть, вона жере! Булки, пиріжки, тістечка, ковбасу, все, що криво лежить. І не миється. Боже, мені з нею вже з коляскою вийти соромно. Галина Дмитрівна довго розмірковувала над тим, як делікатніше вказати Лері на проблему і на невдоволення чоловіка. Зрештою, свекруха спочатку м’яко, а потім наполегливо, але погнала Леру на обстеження
«А я їй давно говорила: Лерочко, так не можна, вийти заміж і відразу дитину в сімʼю – це тільки самий початок, не розслабляйся», – каже Галина Дмитрівна. —
Зустрічали їх за багатим, святково накритим столом. Усе було чудово, якби не одна обставина: жодна з поданих страв не годилася для жінки, яка годує дитину. Салати були повні майонезу та грибів, закуски складалися із солінь, огірків та гострих копчених ковбас, а на гаряче була подана смажена з грибами картопля
— Невдячні ж ви! — почула Світлана від своїх батьків і лише знизала плечима. Покидаючи з чоловіком та дитям батьківську хату, вона лише гірко усміхнулася: — Думали, що
Мені доводилося вставати о п’ятій і, періодично обіймаючи унітаз, готувати йому сніданок. Потім летіти на роботу, потім, оббігши магазини, повертатися додому і так само “через унітаз” готувати вечерю, протирати підлогу і меблі, прасувати чоловікові сорочки. Ночами я перевіряла учнівські зошити. Спати хотілося завжди і нестерпно
За вечерею чоловік, не витримавши моїх слізних докорів, емоційно заявив, що його чоловіча роль полягає лише в забезпеченні сім’ї грошима, а все інше його не стосується. Він також
— Ну, й будь ласка! От і поїду! Подивимося, як заспіваєте, коли через місяць життя зі своєю матінкою та братиком-дармоїдом ця квартира перетвориться на сільський хлів! – намагалася уколоти якомога болючіше дружина, закушуючи свою губу в пориві злості
— Гаразд би твоя мама приїхала сама! Вона ще й брата-дармоїда за собою притягне! — не вгамовувалася цілу годину дружина, лаючись на несподіваний приїзд своєї свекрухи. Причина невдоволення
— Так більше тривати не може. Леро, ти абсолютно нічого не робиш. Ні працюєш, ні готуєш, ні прибираєш. Нічого. І не треба говорити про дитину, вона зараз цілий день у дитячому садку проводить. Лера надулася. Як завжди, хотіла прикинутися скривдженою. — Я йду. Удавана образа тут же зникла. — У сенсі? – запитала вона. — У прямому. Я подаю на розлучення
Повертаючись додому після роботи, Микита вже подумки смакував просту вечерю. Він зовсім не прагнув вишуканих страв, а був би цілком задоволений звичайною смаженою картоплею з куркою або тарілкою
Кожен поворот, кожну ділянку цієї дороги знала Олена, як свої п’ять пальців. Та що там казати, навіть кожну ямку знала Олена, й заздалегідь пригальмовувала. Скільки разів їздила вона цією дорогою, й не згадати. І машиною, й автобусом. У дитинстві була вона просто пасажиркою, а потім, коли отримала права, батько подарував їй свою стару дев’ятку
Ніколи Олена так не раділа поїздці до батьків, як цього разу. Все складалося якнайкраще. Вона взяла собі 4 відгули на роботі, і попереду її чекали 5 теплих травневих
Артем узяв дружину за руки і по черзі поцілувавши їх, сказав: — Мені в дружини дісталася найрозумніша і найкрасивіша жінка на світі! Ірка, я тебе люблю! — Я тебе теж! Пішли вечеряти, поки банда не прокинулася
— Дорогі наші діти! Іринка та Артем! Вітаємо вас із цим прекрасним днем! Днем вашого весілля! Нехай щастя завжди панує у вашому домі! А щоб було, де панувати
— Ех, матусю, як же мені тебе завжди не вистачало, — прошепотіла Олена, — Мріяла ось так взяти тебе за руку, і щоб ти мене обійняла, розпитала про все. І ось тепер тримаю тебе за руку й плачу, втратити боюся. А сказати, що люблю тебе, не могла ніколи, адже ти всю свою любов Олежику віддала
— Я завтра маму привезу, так складаються обставини, вона від нас стомилася, — Олег зателефонував уже ввечері, й повністю сплутав усі плани Олени. Він майже завжди так робив,
— Відклала на дрова. А ось за хлопців боялася. До школи та дитячого садочка зараз двома тисячами не обійтися, а Дмитро дванадцять прислав. — Дмитро? Скоріше Антоніна Петрівна. Юля махнула рукою. Антоніна Петрівна не любила Юлю. Не любила відкрито, прямо в очі говорила все, що її не влаштовувало
— Ось дивися, матусю, а ти казала – не надійся. От. Навіть більше грошей переказав, ніж я розраховувала. Одумався, Дмитро. — Одумався? Юленько, ніколи твій чоловік не одумається
— У батька іншого житла не було, – каже Настя. – Але він із почуття провини, що йде з сім’ї, подарував цю квартиру своїй першій доньці. Та й узагалі нічого не взяв, крім своїх особистих речей. Прийшов до мами моєї з однією валізою
— Мама сказала, не хотіла говорити, батько начебто її просив цього не робити зараз, але, мабуть, їй теж здається, що так не дуже справедливо, – каже Настя з

You cannot copy content of this page