— Чого встала? – почула Віра позаду себе скрипучий голос, – чи вгледіла чого? — Вибачте, – вона обернулася, помітивши бабцю, яка завертала якраз до цього будинку, – затишний будиночок у вас. Подобається мені. — Ти плачеш. Чи мені здалося? – стара жінка зупинилася, вдивляючись в обличчя перехожої, – трапилося щось? — Не знаю навіть, та нічого такого, просто щось спогади нахлинули
В її очах були сльози. Віра намагалася поморгати, щоб побачити куди вона наступає, але не помітила камінь і спіткнулася, не встигнувши переступити. В останній момент вона змогла втримати
— Дякую, Петре. Я скоро. Господи, щось руки, як чужі… вона намагалася вивудити з сумки записну книжку, там були записані телефони всіх її приятельок, але книжка вислизала від неї. Тоді вона набрала номер, який пам’ятала напам’ять – найкращої подруги Юлі. Раніше вони часто зустрічалися, гуляли в парку, ділилися враженнями про життя, про успіхи дітей. Але відтоді, як Олег виніс усе з дому, зустрічі припинилися
Не думала Ганна Федорівна, що на старості років рідний син вижене її з дому. Її улюблений син, ненаглядний Олежка! Він, виштовхавши матір на сходи, просто зачинив двері на
— А хто мій батько? – запитував Олег. Мати йому все чесно розповідала і про путівку, і про курорт, і про те, як загубила номер цієї людини. — Напевно, він теж мій загубив, – зітхала вона. Іноді Олег думав, що мати навмисно загубила цей номер, щоб не обтяжувати себе зайвим клопотом із чоловіком. У них з Олегом був тихий, чистий дім, між собою мати і син ніколи не сварилися
Олег дуже любив свою дружину Олену, але розлучився з нею, і всі його друзі та знайомі дивувалися, чому він так вчинив. Мати Олега (Наталя Тимофіївна), хоч і знала
— Усе літо ми з нею тусуємося, начебто все добре. Готує просто язик проковтнути, удома в неї затишно, а отже, господиня хороша, у ліжку теж мене особисто все влаштовує, та до того ж красива, приємно з нею в люди вийти. — Ну все, параметри цієї кандидатури підходять, можна й одружитися
— Ну ти як, друже, що думаєш на рахунок своєї Іринки? Одружуватися плануєш? – Костя на мить обернувся на свого товариша, який сидів поруч, а потім одразу ж
Намила Тоня квартиру до блиску. Пирогів напекла, яєць нафарбувала. Стоїть пасочка в центрі столу на блюді, на іншій тарілці гора пирогів рум’яних. А запах, який! — До свята готуєшся чи до весілля? – запитувала сусідка. — Та чи ти що. Яке весілля? Настя вчиться ще. Не до весілля їй, – заступалася за доньку Тоня. А сусідка посміхалася, мовляв, знаємо, як вчиться, були й ми молодими
Тоня вийшла заміж рано. Відразу після закінчення школи. Вже як лютувала матір, кричала, на вулицю не пускала. — Куди так рано? Поживи, озирнися, професію здобудеш, а потім уже
— Наталко, я не зрозуміла, і що це зараз було? Ти навіщо дитині такі великі суми даєш? Дивись, багачка яка! Це за які такі заслуги ти їй зараз тисячу віддала? Навіщо привчати дітей до таких великих грошей? Сьогодні ти їй тисячу дала, а завтра вона в тебе скільки попросить? Пʼять? — Це Віки гроші, мамо. Я в неї позичала, готівка була потрібна, зараз повернула. Не переживай, великі суми ми їй не даємо
— Мамо, ти зняла гроші з картки? — Так, донечко, зараз. Ольга Миколаївна з подивом дивилася на те, як Наталя, діставши з гаманця купюру зовсім чималого номіналу, простягнула
— Це тому, що вона егоїстка і завжди була егоїсткою, – підтакувала сестра. – Бач, вирішила, що вони перші роки поживуть без дітей? Поживуть? А були б дітки, не розійшлися б. Не дурила б ти, сестро, сходися з чоловіком назад, діточок вам треба. У цьому щастя – у сім’ї та дітях.  — Правильно Катя все говорить, – повчально каже мама. – Подивися на сестру! Міцна сім’я, щаслива, дім – повна чаша, дітки
Практично я туди не їжджу. Просто втомилася слухати мамині моралі і розповіді сестри про її щасливе сімейне життя, ха, боюся не втриматися і відкрити їй очі на все,
— Матусю, в мене буде ще дитинка. — Ох, донечко, що ж ти не оберігалася, з двома маленькими дітлахами і так важко, а тут ще одне немовля з’явиться, – сплеснула руками Надія. — Мамо, це наша сім’я і наше рішення, а ти не лізь зі своїми порадами, – відповіла Світлана
Надія і Георгій прожили душа в душу разом тридцять два роки. Познайомилися вони ще в студентські часи, Георгій закохався безмежно в тонку, тендітну Надійку, і вже на другому
— А ось так, мама не розраховувала на те, що я з невдалого заміжжя можу додому повернутися, вона з чоловіком стала жити рік тому, тепер реєструвати стосунки збираються. А я тут до чого? Чому орендувати квартиру маю й іпотеку брати? Посварилася ще й із нею, вона риданнями мене збиралася пройняти. Не пройняла
— Ну взагалі вже ніяк разом, не можу, не хочу, втомилася вже терпіти, – каже з подругою Влада. – У декреті мій чоловік себе показав у всій красі.
— Я всю свою юність із вашою донькою сиділа, коли мої подружки гуляли і дружили, заміж виходили. Я вас не питала, куди вам стільки? І ти, будь ласка, не цікався. Я з вашої милості залишилася старою дівою, без освіти, бо з Віркою сиділа. І зараз ти мені дорікаєш квартирою, що дісталася від діда? За неї більше мільйона ніхто не дасть
Дід тобі квартиру подарував. Бабуся дарчу на дачу підписала. Тепер ти з боку батька пішла нерухомість збирати? Куди тобі стільки? Донька подивилася на матір і підняла брови. —

You cannot copy content of this page