Яке ж було здивування свекрухи, коли вона побачила щасливих онуків, які наминали гамбургери і запивали їх колою. А навпроти них сиділа її невістка, спритно орудуючи ножем і виделкою, вона жувала великий стейк із м’яса. Марія Семенівна підійшла до столика і втупилася на Ірину. Побачивши перед собою свекруху, та перестала жувати, опустила очі й витерла рот серветкою. — Тобі не соромно, Іро? Усім світом для вас гроші збирали, бажали вам якнайшвидше зробити ремонт і купити продукти, щоб діти домашню їжу їли! А ти!.. – із докором вимовила Марія Семенівна
Марія Семенівна збиралася в магазин. Більшість продуктів закінчилася ще днями. Пенсіонерка ледве дотягнула до пенсії, і сьогодні прийшла її заслужена багаторічною працею допомога. Треба купити крупи, макарони, дещо
— Слухай, а куди мама твого благовірного діває свої незліченні тисячі від оренди трьох квартир? – не розуміє подруга. – Харчується ікрою та лобстерами? Одягається від кутюр? Відпустки на Кубі проводить, а вихідні в Парижі? Та що ти! Нікуди вона гроші не витрачає. Відпочиває вдома або до приятельки на дачу виїжджає на тиждень, харчується дуже скромно, одягається… одягу в неї вистачає, але таких грошей він не вартий, звісно. Гроші свекруха збирає. Заради того, щоб збирати. Скільки в неї – ми не знаємо, вона взагалі не любить це питання порушувати
— Інших варіантів і не було в нас, – сумно каже Діана. – І з того, що свекруха так старанно натякала на те, що з нетерпінням онуків чекає,
Здавалося б, у Ангеліни вихідні на роботі будуть, можна поки що переїхати до мами в заміський будинок, пересидіти там, а потім уже спокійно перебратися в нову орендовану квартиру. Речі в них із сином, звісно, є. Але не меблі, подруга готова відправити на допомогу свого чоловіка з машиною. Тільки мама Ліни відмовила. Категорично. І у зустрічі Нового року, і в тимчасовому проживанні протягом 10-ти днів. — Вирішуй свої питання сама, а на мене це не вішай
— Дякую, що хоч ти допомагаєш, – каже Ангеліна подрузі. – Усе так навалилося, жах просто. Ну гаразд, не до святкового столу, куплю тільки солодощі Ілюші, добре хоч
— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня. – Сестриці тридцять років, вона давно доросла і не бідна панянка. — Для нас ви завжди залишаєтеся дітьми, – міркувала Віра Петрівна. – Ми завжди готові з батьком останнє віддати заради вас
— Ви купили курей, щоб Аллу годувати? – не могла повірити в почуте Таня. – Сестриці тридцять років, вона давно доросла і не бідна панянка. — Для нас
Павло дивився на своє маленьке диво, відкривши рота, і мало не забув вручити букети. Білий медсестрі, а яскраво-червоний коханій дружині, яка подарувала чоловікові дитину. Медсестра, судячи з усього, чекала більшого, ніж просто букет квітів, тому недбало кивнула. А ось Люда прийняла свій шалено красивий презент із важким зітханням. І знав Павло, про що дружина думає в цей момент. Букети дорогі, занадто дорогі для них. Зайва трата грошей, які могли б бути витрачені на більш потрібні справи
Морозним грудневим ранком біля високого ґанку будівлі, в якій дарують немовлятам життя тендітні жінки, припаркувалася старенька дев’ятка. З-за керма метушливо показався молодий симпатичний чоловік і дістав із заднього
Прийшла додому, а пропозиція сусіда все з голови не виходить: «Навіщо він це сказав? Як це він собі уявляє? Приїде до свого брата з чужою незнайомою жінкою ще, до того ж, із хворою. Буду я в них там усю ніч кашляти, – і раптом думки в іншому напрямку пішли. – А я б з ним поїхала. Він чоловік непоганий, працює і заробляє. Дружина від нього пішла, діти виросли й роз’їхалися. Може, хоч раз у житті в лісі побувала б»
— З понеділка я вас виписую на роботу – вимовила лікарка і додала. – Якщо не хочете більше хворіти, звільняйтеся з заводу і міняйте клімат. Треба переїжджати туди,
Іван чітко для себе визначив, що ділитися з Марією він не стане, тут необхідно нагадати, що всі ці думки в голові Івана крутилися під час весілля, і що більше Іван думав про те, що трапилося, то більше переконувався в тому, що поспішив він одружитися з нею
Коли Марія сказала Івану, що чекає на дитину, він, як чесна людина, впевнено заявив, що готовий одружитися. Іван навіть й не роздумував, коли говорив це. Та йому й
Як вона могла взагалі заїкатися про суд? У сім’ї в неї все добре, грошей вистачає, вони з чоловіком забезпечені, дочка з онуками теж, у всіх є квартири, машини, а кому потрібна була ця дача
Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка належить Наташі, але дача – якомусь Пономаренко Віктору. Дитина була позашлюбом, якій батько дав своє
Або ось зварить Тамара суп, а чоловік з’їсть цей суп, скоринкою хліба підбере останні крапельки з тарілки і мовчки чай наливає. І чорт його знає, смачно йому було чи ні? Міг би сказати, а він мовчки чай п’є
Тамара вирішила піти від чоловіка. А що? Ще не стара, симпатична. А чоловік? Ну зовсім же не цінує її. Не каже, що вона красива, не помічає нову сукню,
– Батюшки, кого я бачу. Моя дівчинка приїхала. Давай, проходь, чай поп’ємо. А ти мені розкажеш, що трапилося. По очах бачу, що є що сказати
До своїх 50 років Наталя Сергіївна загалом домоглася всього, чого хотіла. Вона стала директором великої фірми, виростила дочку і видала її заміж. Має шикарну квартиру, машину. Хороший чоловік,

You cannot copy content of this page