Головна

Автор: Selena

— Куди їдеш? — Додому, до батьків на свята. Я сам з Варварівки. Вчуся в столиці. Ось на канікули, потім сесія. — Готуватися будеш після свят? — Ага, треба…. А далі пішла розповідь про шкідливість викладачів, про те, як напружують вони нещасних студентів, як важко стало зараз на сесіях таким ось простим безгрошовим хлопчакам
Життєві історії 0
Андрій стояв на зупинці, чекаючи на хоч якийсь транспорт у напрямку будинку. Нарешті їх відпустили. До нового року залишалося три дні. Зараз не новий рік, а очікувана сесія
— Яка ти в нас, матусю… – одного разу сказала їй донька Марина. — Яка? Що таке? – запитала Ліда. — Людино-людина… Най-най хороша і добра… – донька обійняла матір і поцілувала. — А мені особливо радісно чути ці слова від тебе, донечко. І я вас усіх люблю
Життєві історії 0
Лідія готувалася до виходу на пенсію. Вона раділа майбутньому незалежному життю: скоро, буквально за півроку, у неї буде багато вільного часу, вона вже планувала поїздки і почала робити
— Ах ти граф чортів, спадкоємець йому потрібен, було б що успадковувати, – кричала несамовито Катерина, – на квартиру нехай твоя вертихвістка навіть рот свій поганий й не відкриває, зрозумів. Виписуйся і дарчу своєї частини на доньку оформлюй. Голий підеш, нехай твоя красуня тебе такого полюбить. Михайло на все погоджувався
Життєві історії 0
Катерина плакала, підтягнувши коліна до підборіддя, вона лежала і плакала. — Мамо-о, – у кімнату постукала донька, – у тебе все добре? — Так-так, Юленько, все чудово, –
— Це що, у вас щодня стільки роботи? – очі міської невістки округлилися від подиву. — А то як же? Ще закрутки мені допоможеш сьогодні робити. Зима довга, у льох потрібно запасти всього. А як впораємося, відпочинемо. За грибами сходимо. Нещодавно дощик пройшов, мають піти. Весь день Наталя допомагала свекрусі справлятися по господарству. До вечора вона вже не відчувала ні рук, ні ніг, просто падала від втоми. Єдиним її бажанням було прийняти душ, змити з себе піт і втому, очистити від землі нігті, відмити ноги. Сяк-так обмившись із бочки, молода жінка пройшла до хати, маючи намір лягти й заснути, але виявилося, що ще треба перемити гору посуду, а там і чоловік зажадав уваги
Життєві історії 0
В Алли Петрівни одружився молодший син, Григорій. Давно це було, але історія варта уваги. І, начебто, радіти треба, щастя ж, син сім’єю обзавівся, та от не радіє ніяк.
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! — А ще я на всі руки майстер і дуже турботлива. Он, Скажений Огірок підтвердить, – Таня погладила руду, вгодовану таксу. – І, може, я не найкрасивіша, але зате жінка з великою харизмою
Життєві історії 0
— Тетянко, ти в мене просто дружина-віртуоз, – Сашко відсунув тарілку і, сито посміхаючись, відкинувся на спинку стільця. – Я, якщо чесно, абсолютно непристойно об’ївся. Дуже смачно! —
Поїздка на конференцію була для Ганни Павлівни можливістю зустрітися з донькою і побалувати її домашньою їжею. Після роботи вона відразу зателефонувала Марійці: — Уявляєш, я їду у відрядження до столиці! Скоро побачимося. Що тобі привезти, донечко? Марія у відповідь якось зам’ялася. — Навіть не знаю, мамо. У мене стільки справ
Життєві історії 0
Ганна Павлівна прокинулася вранці в п’ятницю з дуже дивним відчуттям. Їй наснився яскравий сон, детальний і незабутній. Якби вона була забобонною, то одразу почала б панікувати, тому що
— А де ж ви спите? Ночуєте де? – запитують дівчатка. Жінка усміхається. — А я не сплю літо ж. Я сиджу біля річки, на лавці. А сьогодні прийшла до мого, тепер уже не мого будинку, піднялася на поверх, знаєте, дивлюся – відчинено, Миколка маленький любив ховатися від мене там, на даху, у мене промайнула шалена думка залишитися там на ніч. — Що за жах, обурюються дівчата
Життєві історії 0
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї є квартира, своя квартира, без злісної господині, яка вимикає світло об одинадцятій, стоїть над душею і вимикає газ під
— Ну як же? Я ж казала Аллочці, що посидимо в тісному сімейному колі, потім сфотографуємося на спільне фото, тільки родичі, розумієш? — Ні не розумію, мамо. Мати показала очима на Влада. — Свої, розумієш, свої, родичі. — Та що тут незрозумілого, – фиркнула сестра, – відвези хлопчиська до його рідні, бери дружину і повертайся. Мама ж сказала, що без чужих хоче
Життєві історії 0
— Кириле, я затрималася трохи на роботі, ти поїдь з дітьми, а я заскочу додому, переодягнуся і поїду… — Так Алло, добре. Я збираюся тоді, дітей беру і
— Ось через цю квартиру і розгорівся скандал, – хитає Галина Григорівна головою. – Я запропонувала синові офіційно провести обмін – його частка в моїй квартирі на цю однокімнатну. А Оля надулася, коли почула. І ображається досі! — Напевно, розраховувала, що ти тихо заберешся в цю однокімнатну, а їм трикімнатну залишиш? — Саме на це вона й розраховувала, все кричала, що в них сім’я, а я одна, мені менше місця треба
Життєві історії 0
— Тут заперечуй-не заперечуй, а він мав повне право привести її до нас у квартиру, – пояснює Галина Григорівна подрузі. – Мама моя так розпорядилася: половину мені, половину
Ярослав пішов, але забув узяти свій паспорт. Його Ольга знайшла на підлозі біля ліжка. Поспішав, мабуть, коли свої лахи збирав. Відкрила, щоб подивитися його прописку у Харкові. Хіба мало стане в пригоді. На її подив, він зʼявився на світ в Києві і прописаний у тій самій квартирі, в якій вона була в нього в гостях один раз. — Альфонс! – підсумувала Тамара Василівна. – Не переживай. Прийде, не відчиняй. Я йому сама паспорт віддам
Життєві історії 0
Ольга проживала з бабусею в трикімнатній квартирі в Святошинському районі столиці. Вона не пам’ятала матір. Коли її не стало, їй і чотирьох років не було. Бабуся Софія Андріївна

You cannot copy content of this page