Головна

Автор: Selena

— Я твоя мати, а не чужа людина, – обурилася Надія Іванівна. – Маю повне право знати, як ви тут живете. До речі, я б до твого чоловіка уважніше придивилася. От скажи, навіщо йому костюм супергероя? — Мамо, який жах, ти рилася в нашій спальні, так?! Ще й у речах Петра? – закричала Лера. – Усе ясно, розмовляти марно. Давай мені сюди ключі. Сподіваюся, ти не зробила собі дублікат. Бо охорона знову приїде, більше твої візити сюди безкарними не будуть
Життєві історії 0
— Мамо, дивись, квіти треба полити кілька разів за нашу відсутність, – пояснювала Лера Надії Іванівні. – Кота годувати самій не треба, тільки досипати. Там автоматична система, у
— Злодійка! Украла в мене сина. А подивитися на малюка хотілося. Клавдія Семенівна зробила це потайки. Серце відгукнулося хворобливою заздрістю, коли вона спостерігала, як Поліна Андріївна няньчить її онука. — Була б у Іванка інша дружина, і я б любила хлопчика. Так ця, погань, позбавила мене і сина, і онука. І звичне почуття неприязні й ненависті розгоралося в душі з новою силою. Полюбити дитину Тетяни Клавдія Семенівна не могла – це було для неї за межею дозволеного
Життєві історії 0
У будинку Клавдії Семенівни трагедія. Єдиний син Іван одружився з дівчиськом із сусіднього села. Одружився, не запитавши благословення в матері. —Ти навіщо привів цю Таньку? Вона жебрачка, без
За два роки, забравши сина, Таня поїхала кудись в інше місто, до бабусі чи тітки, Ганна Василівна так і не зрозуміла, бо і з батьками недолугого чоловіка Тетяна всі зв’язки обірвала. Так і не дізналися вони, як склалося життя Тетяни й онука надалі. А ось Гриша продовжив жити весело і безтурботно. Не маючи ні постійної роботи, ні постійної жінки, ні постійного житла. Час від часу з’являвся у батьків, відіспатися, від’їстися, перехопити грошей і пропадав знову. Зараз Григорію було сорок п’ять, а мав він не кращий вигляд, ніж ровесники Ганни Василівни. З’являвся Григорій у матері завжди стабільно в день пенсії
Життєві історії 0
Важко зітхнувши, Ганна Василівна прибрала до холодильника запечену курку, що вже охолола. Там же в холодильнику стояли дві салатниці з нехитрими салатами, нарізані акуратними шматочками сир і ковбаска,
Про стару, яка живе на околиці міста і займається чаклунством, Марина знала давно. Підслухала якось розмову матері з приятелькою. Та, розповідала, що відьма і приворожити може, і допомогти розбагатіти, і багато всього. Мати тоді уважно слухала і кілька разів перепитала адресу, щоб записати, вони тоді ще жили в старій двокімнатній квартирі, і мати загорілася ідеєю розбагатіти. Марина, щоправда, не знала, чи їздила мати потім до тієї старої баби, але гарний спадок батько отримав якраз десь за півроку, після розмови
Життєві історії 0
— Не буде тобі з ним щастя. Інший тобі по долі йде. – Баба уважно дивилася на Марину. Дівчина ще сильніше зіщулилася під вагою цього погляду. — Як
Часто згадувала Таня, як мати лаяла її, тягала за волосся та лаялася з приводу й без, мовляв – ух вся в татка! Така ж нікчемна ростеш, ні вкрасти, ні підстрахувати! І ні шкіри в тебе, ні пики! Ніяк не могла зрозуміти Тетяна, чому мати її так не любить. Хіба винна Таня, що так сильно схожа вона на свого батька? Хіба винна вона, що пішов тоді батько, не витримав паскудний характер своєї дружини? І в тому, що мати колись давно з усіх залицяльників вибрала цього непоказного чоловіка, її батька, теж не винна Таня
Життєві історії 0
— Та-а-ак, біжить час швидко. Начебто тільки поховали Віру Дмитрівну, а вже 9 днів. Охо-хо, гріхи наші тяжкі. — І не кажи, Марійко. А я завжди кажу, що
Ніночка, у своїй особистій тільки їй зримій реальності, незмінно ставала багатодітною матір’ю, поверталася у своє далеке минуле, вирішуючи тамтешні проблеми. — У Борьки чобіт немає. До школи в моїх валянках пішов. Де б чоботи йому взяти? І хлопчаки правнуки несли їй чоботи. —Тримай, Ніночко. Це для Борьки твого… Ніночка чоботи брала, підсліпувато роздивлялася. — Бориса мого чи що? – уточнювала. І діти підтверджували. І Ніна заспокоювалася до певного часу
Життєві історії 0
Бабі Ніні на Покрову сон наснився. Прокинулася, коли в хаті ще всі спали, прошаркала на кухню й почала млинці пекти. Борошно просипала, нахилилася зібрати і раптом побачила під
Підріс Матвій, Юля знову на роботу вийшла, про Василя і не згадує, хоч Матвій і дуже на батька схожий. «Ні, не треба нам нікого, самі проживемо, самі з господарством упораємося», – думає жінка, копаючи навесні город. Поруч Іван копає. Федір, хоч ще тільки в перший клас йому у вересні, а від матері з братом намагається не відставати. І Матвій совочком по грудках землі постукує, за братами повторює. Валентина Петрівна у вікно дивиться, обідати кличе, усміхається, хоч і з сумом, на ікону в кутку хреститься
Життєві історії 0
Не щастило Юлії з чоловіками. Не щастило і все тут. Перший Діма, хлопчисько ще зовсім, років їм було тоді по вісімнадцять, втік, злякавшись відповідальності. Юля приїхала з невеликого
Хвора замовкла, а потім знову продовжила. — І ще. Вибачення хотіла в тебе попросити, що дітей у вас із Борисом немає. Це ж я по молодості прокляла його. У серцях крикнула в спину, що раз не визнав свою доньку, то не буде більше в нього дітей. — Та дрібниці це все, не буває так. — Однак дітей у вас немає. — Ні, – опустила голову Катя. – Але не через це. На свинку Боря хворів маленький, я зовсім недавно дізналася
Життєві історії 0
— А хто тебе заміж гнав? Насильно до цього Борьки на шию вішав і змушував кричати – “жити без нього не можу не губи, мамо” га? Алла Андріївна
Цілий ранок баба Зоя провела в тривозі. Вона кілька разів перераховувала зелененькі папірці. І щоразу, щойно брала їх до рук, з’являлося почуття радості, упереміш із жадібністю. Вона розділила папірці на три купки – по три в кожній, розірвала свою стару ситцеву головну хустку на три клаптики й загорнула в них купюри. Бабуся довго ходила хатою і подвір’ям із цими вузликами, не наважуючись кудись їх сховати. Нарешті один вона сунула в мішок із зерном, що стояв у коморі, другий пристебнула у внутрішню кишеню нового халата, що висів на кухні, а третій поклала під перину
Життєві історії 0
Баба Зоя жила на краю села, де за сто метрів від її будинку красувався зелений гай. Повз село і гай проходила жвава шосейна дорога. Починаючи з травня і
Таня з півхвилини роздивлялася свого рятівника: куртка і штани йому явно великі, у правого черевика відходить підошва, борода, шапка, хоча хто в таку погоду ходить у шапці. — Ви безхатько? – Здогадалася вона. — Так. – Чоловік зітхнув і відвернувся. Таня згадала, як тітка Тома вичитувала сусіда з першого поверху Василя Петровича, кажучи йому: «Поглянь на себе, гірше за волоцюгу бездомного!»
Життєві історії 0
— Сьогодні батон з варенням. Ковбаси не було. Варення смачне, яблучне. – Таня дістала з портфеля три скибочки батона, загорнутого в носову хустинку, маленьку баночку варення і ложку.

You cannot copy content of this page