Головна

Автор: Selena

— Як ти міг? Тобі дали ягоди? Розуму не вистачило зрозуміти, що інші не для тебе? Узяв і все зжер! Без запиту, ні про кого не подумав, ні про бабусю з дідусем, ні про двоюрідних братів! Егоїст і злодюжка! Потайки зжер, ні в кого дозволу не запитав. Треба зазначити, що бабуся ніколи не обмовляла нікого, у холодильник міг залізти будь-хто і в будь-який момент, до того ж, підліток про приїзд тітки і братів взагалі не знав
Життєві історії 0
У нас з сестрою стосунки складні, завжди так було, з дитинства, Анюта ревнувала до мене батьків, подруг, навіть чоловіка свого, – розповідає Дар’я. – Різниця в нас 2
— Але ж Бог є, Дмитрику! – здивовано відповідала Валя, – Як Його не попросити… — А толку? Якщо Він є, то тільки знущається з нас! То дає дітей, то забирає. Це жорстоко. Не треба нам такого! — Мовчи! Будь ласка, мовчи! – Валя притискала руку до його рота. – Не гніви. Мама каже, що все для чогось треба… — Ага
Життєві історії 0
Великі, скляні вітрини магазинів, що урочисто показують усе своє оздоблення, виблискували гірляндами. Синій, червоний, золотий, потім усі разом, потім знову золоті вогники біжать по нитках, зникаючи десь там,
— От і досить грати в приватного детектива і шукати міфічне перше кохання, – нервувала Катерина. – Ти маєш чудовий вигляд у свої п’ятдесят чотири роки, тож женихи в чергу вишикуються. Тільки не потрібні були Тетяні ці черги і чим далі, тим сильніше вона хотіла знайти Івана. Вони справді були закохані під час навчання в інституті, але тоді втрутилися батьки з обох сторін і все зіпсували
Життєві історії 0
— І навіщо тобі шукати цього Івана, якщо ми й так можемо підібрати для тебе гідну пару, – говорила Катерина подрузі. – Донька вже доросла, у неї своє
— Усе зрозуміло! Ціну собі набиваєте, знаю я вас репетиторів, ви в нас не перша, – розгнівана мама намагалася ще щось сказати. Але Ірина перервала її, – Чому ви мене ображаєте? Я ніколи не займаюся з учнями вдома. Ніколи! Ще питання будуть? І потім, якщо Ви незадоволені репетиторами, то, може, справа не в них, а у Вас? Удачі в пошуках наступного
Життєві історії 0
О 7-й годині продзвенів будильник. На вулиці ще темно, взимку буває і о 8 годині темно. Ірина Миколаївна не дозволяє собі ніжитися в ліжку. Вона з самого дитинства
— Я перед нею винен, доньку проґавив, може, з онуком вдасться спілкуватися, тому питання вважаю вирішеним, – упевнено говорив Олексій. – У нас із тобою є ця квартира, а свою я віддаю Юлі. — Значить, і я свою квартиру віддаю Дімі, – зорієнтувалася одразу жінка. – Тепер ми в рівних умовах і якщо діти нас на поріг не пустять, підемо разом жити на теплотрасу
Життєві історії 0
Cвітлана вважала, що їй дійсно по життю пощастило після зустрічі з Олексієм. Перший чоловік кинув її, щойно синові Дмитрику виповнилося сім років, і відтоді вона забороняла собі навіть
Зайшов до кабінету завгосп, – Ой яка в мене гарна нині Снігуронька. Я тобі текст приніс, з минулого року зберігся, тільки рік поміняємо. Все одно ніхто нічого не пам’ятає. Після наших корпоративів не всі своє ім’я вранці можуть згадати.  — Катрусю, май на увазі, у нас після цієї почесної ролі кожна Снігуронька заміж виходить. Чесне слово, вже три Снігуроньки стали заміжніми панянками і тобі пора, – додала ще одна співробітниця
Життєві історії 0
Бухгалтерія готувалася до корпоративу. Усі справи закінчено, можна подумати і про приємне. — Катрусю, ти в нас наймолодша і найкрасивіша блондинка. Ти будеш Снігуронькою, – тоном, що не
— Ну, і що я говорила? І ти в мене королева, донечко. Не став на собі хрест. Прошу тебе. Не засмучуй мене. Ти маєш бути щаслива, і так буде, – упевнено вимовляла як мантру Зоя Іванівна. — Ти, звісно, маєш рацію, мамо. Але скільки я винна тобі грошей за нього? — Це подарунок. На щастя, як побажання удачі та гарного настрою, – відповіла мати, – і ніякі гроші за це не беруться
Життєві історії 0
Пенсіонерка Зоя Іванівна телефонувала доньці: — Тетянко, як у вас справи? Готуєтеся до Нового року? Як Ганнуся? — Так, мамо, все нормально, у штатному режимі, – відповідала донька,
На вечерю обов’язково потрібно було перше, друге і десерт. До того ж, жінку з донькою задовольняли кашки, сирки і яблука, а ось чоловік хотів м’ясо, наваристі борщі, ковбасу, і, обов’язково, пиріг до чаю. Інні дедалі частіше стало здаватися, що такий поділ за витратами є нечесним. Так, ніхто не сперечається: Юрій багато і важко працює на будівництві, звідти і чудовий апетит, але ж Інна їла, як пташка, завжди стежила за фігурою і важила не набагато більше 50 кг
Життєві історії 0
Юрія не бентежила наявність у нової обраниці дочки від першого шлюбу, він був готовий одружитися. — Ти точно впевнений? – запитували батьки. — Не бачу проблем: у нас
Сьогодні, кішка з собакою знову грали в… Потяг. Я б так це назвав. Ксюша, крокуючи підвіконням, впустила горщик із квіткою, і він красиво розколювався об підлогу – бух! Потяг поїхав. Зверху лапою вона відкривала двері шафи і викидала, як провідниця, з полиці постільну білизну. Несподівано падала на собаку зверху, немов фурія, від чого та торпедою, з вереском, влітала в купу квіткової землі, розносячи її по всій підлозі. Швидкий поїзд летів стрілою, несучи пасажирку в рідні краї
Життєві історії 0
У Іллі, оглядаючи з порога свою кімнату в гуртожитку, йшов пар з вух від злості. У приміщенні панував повний бардак. Килим був збитий і задертий, стілець валявся на
— Якраз у жовтні віддадуть свати борг і ми подаруємо молодим кухню, – сказав потім мій чоловік, – з технікою, під ключ. Усе ж таки така дата… Наприкінці листопада в Наталі та Гліба якраз ювілей – 5 років сімейного життя. Я з чоловіком погодилася. На хороші добротні меблі та необхідну техніку якраз вистачить. — Ой, почекайте, через 2 тижні обіцяли чоловікові заплатити, – сказала сваха наприкінці жовтня
Життєві історії 0
Даси в борг – втратиш друга, не даси – придбаєш ворога. Мені 54 роки, одружена ось уже 30 років. Дві дочки у нас із чоловіком. Старша, Наталя, їй

You cannot copy content of this page