— Ви – симпатична, – тихо сказав він, – обличчя у вас миловидне, і сама ви якась справжня… Це, знаєте, є картини, що одразу впадають в око своєю яскравістю, а є картини, що притягують погляд і на них хочеться дивитися довго. Ось і на вас також – хочеться дивитися довго. Люба опустила голову, потім поправила волосся, почала дивитися у вікно
Люба квапливо збирала сумку, метушилася будинком, наче зранку її хтось ключиком завів, і вона зупинитися не може. І з вечора вже частину продуктів підготувала, щоб вранці швидше впоратися,
Знаєш, вона ж на ювілей батька приїхала і висловилася там перед гостями на повну. Сказала, що невістка в неї “уживаний товар”! А в батька і колеги були з роботи, їм ось таке знати було обов’язково? Звісно, після такої її поведінки про наше з нею спілкування вже не може йтися, хоч би як чоловік намагався нас помирити
— Мій чоловік потрапив до лікарні з незначним захворюванням, – пояснює Василина. – Я в цей час була на дачі в мами, готувалися до ювілею батька. Свекруха швиденько
А що? Я вважаю: заміж треба виходити швидко, а то залишуся… – вона подивилася на Олександру, – а то залишуся як тітка Шура… старою дівою. — Катю, замовкни! – закричала на доньку Алла. — Та годі, не кричи на неї, має рацію Катруся: таких як я раніше старими дівами називали. А я й не ображаюся, звикла. Та й усе тепер – мені вже заміж не треба поспішати, я вже на пенсії, залишається городик тримати, та курочок
Алла машинально поставила на стіл ще одну тарілку. — Когось ще чекаєш? – помітив чоловік Олег. — Ой, зайва! – Схаменулася господиня. І щойно встигла прибрати блюдце, одразу
Стас намагався пояснити дружині, що раз вони проти іпотеки, то треба багато працювати і заробляти на квартиру: не заводити ж дитину в комуналці. Але Ілона вважала, що краще б Стас влаштувався працювати в школу. — Працював би до обіду, – говорила вона, – учителі іноземної зараз на вагу золота, а для грошей репетиторством би зайнявся
— Син? Чудово! – відповідає на запитання знайомих і родичів Людмила Олексіївна, – У відрядженні зараз. Сказав, що повернеться й іпотеку свою повністю закриє. Ні, одружитися знову поки
— Що ти таке кажеш! Ти ж сама захотіла жити в бабусі! — Серйозно, мамо? Тобі самій не смішно? Я навіть не знала про її існування, поки ви мене не віддали їй. Ні, ти мене, звісно, брала на сімейні свята, з Тетяною хтось мав водитися, ти навіть не додумувалася мене погодувати, а я дурна не їла вдома, тому що до мами на свято йду, мамо… Ти хвалилася перед гостями, як я обожнюю сестричку, і вони тішилися нашій спільній мові, а тільки гості розходилися, ти саджала мене в таксі й відправляла до бабусі, так і не нагодувавши
Пізно ввечорі прийшла мама, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні,
Але навряд чи б вона стала розповідати про свої підозри… Юрко сам усе розповів. Уже наступного дня народ шепотів, що підсобку в клубі молодь використовує на свій безсоромний розсуд. І що Лідія, молода бібліотекарка, закрилася в підсобці на якийсь час, і що якщо вже з Юрком Щербатим закрилася, то справа зрозуміла
У будинку було тихо. Тільки муха дзижчить і кружляє біля вікна, та будильник, що за склом на полиці буфета, цокає, і секундна стрілка рухається по колу. Ліді чомусь
Варя почала показувати фотографії, розповідаючи про своїх рідних, і ось, на одній зі сторінок Клавдія Іванівна помітила свого чоловіка.  — Варенько, а це хто? – запитала вона, вказуючи на чоловіка. Варя подивилася на фото і, посміхнувшись, відповіла:  — Це мій дідусь, але я його зовсім не знала. Бабуся говорила, що вони познайомилися в санаторії, де закрутився їхній недовгий роман, а коли бабуся дізналася, що він одружений, поїхала і не залишила жодних контактів. Вона завжди говорила, що не хотіла руйнувати чужу сім’ю
— Ой, вибачте! – вибачилася молоденька незнайомка, задкуючи з ліфта і тягнучи за собою важку валізу на коліщатках. Вона наступила на ногу літній пані, що стояла в очікуванні
Тепер ми вже більше місяця з ним як чужі. Коли діти хворіють або ще що, можемо перекинутися парою фраз у справі. На цьому все. За тиждень після інциденту я намагалася помиритися з чоловіком, але він одразу в лоб мені сказав: «Ну що все? Тепер будеш пускати доньку до батьків?». Тобто все що його хвилює, це скоріше порадувати батьків
Мені конче потрібна порада, сама не можу справитися, а на психологів грошей на жаль немає.. Я сиджу зараз удома з маленькою дитиною. Одного разу попросила батьків чоловіка приїхати,
Ні, вона не лізла зі своїм статутом, як це роблять багато свекрух. Але й життя особливого не давала, бо готова була витягнути останню копійку. Тільки висмоктавши всі фінанси, вона заспокоювалася і відставала. Рівно до наступної получки. Бо за розкладом обривала своєму синові телефон і настійно вимагала допомогти
— Останню копійку віддам своїй матері, якщо треба. Тещі допомагай сама. Її утримувати не зобов’язаний – відрізав Сергій без жодного жалю. Ось тільки на одні декретні особливо не
Чоловік усе життя дуже добре заробляв, відповідно, у власності було багато рухомого і нерухомого майна. Думаю, що якби не з’явилася ця дівчина в чоловіка, ми б так і не розійшлися, бо навіть у думках було страшно уявити, як розділити все це матеріальне й нематеріальне багатство, а також наше спільне життя надвоє
Офіційно розлучилася 28 лютого. У шлюбі я прожила 24 роки, є двоє повнолітніх дітей. Два роки тому чоловік ще будучи в шлюбі почав стосунки з іншою дівчиною. У

You cannot copy content of this page