Головна

Автор: Selena

— Хочу привітати тебе. Я сьогодні була в жіночій консультації. Шість тижнів. Скоро ти станеш батьком нашої другого дитини.  Степан здивовано подивився на дружину: — Ти збожеволіла! Я не хочу! Нам одного сина вистачить! Озирнися навколо, яке життя важке, а ти придумала другу дитину
Життєві історії 0
Пізній вечір п’ятниці. Сина Тимка Олена відправила спати, хоч він і опирався, адже завтра ж не до школи. Чоловік Степан дивився телевізор і задрімав на дивані. Олена вимкнула
— Ну, як твої справи, двічі бабусю? — з порога усміхався Єгор Сергійович, — вся в бігах, у турботах… Так, не дожив мій син до весіль дочок. Але й не думав, напевно, що твої улюблені дівчатка так тебе ображати стануть. — Та що ти таке кажеш? З’їхав з глузду зовсім, чи що, Сергійович? — замахала руками Надя, — у нас все добре
Життєві історії 0
Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком мирно й спокійно, виховували двох дочок. Та в одну мить усе змінилося, коли чоловік не пережив чергового погіршення
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще пів життя попереду! Радості тобі! Щастя! Здоров’я
Життєві історії 0
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще
Наближалася ніч, а мати так і спала. Оленці здався підозрілим її довгий сон. Вона підійшла до неї, торкнула за плече й зрозуміла, що мати вже ніколи не прокинеться. Всіма скорботними клопотами займалася тітка Галина. Оленка не плакала, їй стало легше без матері. Щоправда, вона про це нікому не говорила
Життєві історії 0
Оленка повернулася з коледжу. Вчилася вона на перукаря. Мати спала на дивані, відвернувшись до стіни. У кімнаті на накритому столі безлад, а вона ж учора ввечері перемила весь
— Там одкровення, фантазії різні. Я думала, що такою дурницею хлопці страждають у підлітковому віці, а виявляється, ні. Дорослі сімейні чоловіки теж, виявляється, страждають. Пише про свою колегу. Детально. Як вона виглядає, як усміхається, як він уявляє… ну, всяке. Прямо розписує
Життєві історії 0
Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним, а тут… І начебто не зрада, а жити як раніше вже не виходить. —
Досі до них, як приїдеш, у них і фіранки висять мамчині, і каструлі її на кухні, і білизна постільна нова, що мати берегла, Галя собі залишила, все в хід пішло. — Буду я ще витрачатися, не викидати ж нове, — бурчить Галя, — Еге, багатство залишила, ганчірки та каструлі, та будинок старий
Життєві історії 0
Коли Наталка зібралася заміж за парубка з села, батьки її спершу намагалися відмовити. — Наталочко, Вітя нам навіть симпатичний, але ви з ним такі різні, ти не зможеш
— І взагалі, знаєш, Анатолію, я завжди ціную в людях доброту і людяність, незважаючи на успіхи і кар’єрний ріст. А ти, виявляється, молодець, не забуваєш коріння, це важливо. Та й я ось, бачиш, теж не чужий своїм стареньким, ходімо, відвідаємо їх разом, а то лежать тут, мабуть, синів чекають
Життєві історії 0
Анатолій Іванович сидів на важливому засіданні у директора, коли йому раптом зателефонували з незнайомого номера. Він скинув дзвінок, але йому наполегливо передзвонили, довелося вибачитися і вийти в коридор.
— Ти дарма не сподівайся, вони люди багаті, міські, вони за тебе Даринку нізащо не віддадуть! Заберуть і відговорять, та й що їй тут у селі робити? — дивлячись на свого онука Левка, знову бурчала бабуся. — Та годі, ба, зараз часи зовсім інші. Це раніше так було, а зараз ніхто не дивиться, звідки ти, міський чи із села
Життєві історії 0
Знову онука з сусідською Даринкою бачили, ходить такий щасливий, а в бабусі за нього душа болить. Поїде Даринка, а він сумуватиме, ніяк не хоче зрозуміти, що така дівчина
— Ти чий? — з подивом запитала Ксенія, — і чому носиш мені квіти? — Я нічий, я мамин і татів, — усміхнувся хлопчик років семи, — а квіти наші, з палісадника. Валерка заплатив мені, на цукерки грошей дав і велів приносити. Та я й не один ношу. Ще й Сергійко, мій друг носить, і Олексій
Життєві історії 0
Усе селище облетіла новина: приїхала нова фельдшерка, і їхній фельдшерсько-акушерський пункт знову продовжить роботу. Новою працівницею виявилася струнка дівчина, випускниця медичного коледжу, яка приїхала працювати за розподілом щонайменше
— А чого гадати, м’ясо нині дороге, значить і сосиски дорогі. — Сто гривень! Шуро, чуєш, сто гривень. Ну, якщо вже точно, то 99 за кіло, ось як! — Михайло, розуміючи, що пенсія не гумова, за прикладом дружини, теж намагався заощаджувати
Життєві історії 0
Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула: — Навіщо так багато? Це ж які гроші! — А от і не гроші!

You cannot copy content of this page