Головна

Життєві історії

— Вірочка! Як ти вчасно! Я другий день не чую дитини. Вона дуже сильно кричала кілька днів, а потім затихла. Я вже Василю, дільничному нашому дзвонила, та він сказав, що краще тебе викликати. Я якраз дзвонити збиралася, а тут ти. Ключі! Зараз! Марія Григорівна відчинила шафку на стіні, в якій зберігала ключі від дачі та гаража. Там же висіла зв’язка від квартири сусідів, яку їй свого часу віддала Ольга. Настя випросила в сестри її зв’язку, мотивуючи тим, що втратила свої, а зробити інші зараз часу немає. Про ключі в сусідки вона просто забула
Життєві історії 0
— Маріє Григорівно, добридень! Скажіть, ключі від квартири Насті у вас? Марія Григорівна, відчинивши двері на гучний стукіт, здивовано дивилася на Віру, доньку сусідки, Ольги Олександрівни. Вірочка давно
Посаду чоловік займав невисоку, тому самостверджувався вдома, коштом дружини. Ліда, попри те, що була талановитим дизайнером, просиджувала на низькій посаді та зарплаті, не наважуючись просити підвищення.
Життєві історії 0
– Ну що, приймай блудного чоловіка! Уявляєш, я зрозумів – краще за тебе нікого бути не може! Ого, маєш гарний вигляд! Ну, посунься вже, дай пройти коханому чоловікові!
– Що, знову нажалівся, паразит такий собі? Звик по гостях шурхати, поки матері вдома немає! Бабусю Люда, я й сама не проти віддати Дмитра в дитячий будинок, втомилася від нього
Життєві історії 0
Дмитро неохоче виліз з-під ковдри підійшов до замерзлого вікна. Шар льоду на склі був такий товстий, що хлопчикові довелося кілька разів прикласти долоньку, щоб відігріти п’ятачок і подивитися,
— Дівчатка, мені потрібна ваша допомога, – звернулася вона до своїх колег на роботі, – потрібне вбрання на весілля, а ось яке – не уявляю. Я так давно не вбиралася, все сиджу вдома або по семінарах їжджу виступати, і що тепер носять на такі заходи – не знаю. Жінки заметушилися, стали сперечатися, який колір і фасон пасує Ганні, у відділі для співробітників музею почалися мало не дебати. Ганна почервоніла, закрила щоки долонями і похитала головою.  — Боже, я вже хвилююся, що зі мною вирішать, немов це моє весілля, а не Оленки… – усміхалася вона
Життєві історії 0
Ганні Сергіївні, колеги по роботі, дали прозвище – «музейний експонат». Вона і, справді, працювала в музеї вже довгі роки, віддавала всю себе улюбленій роботі, мала кандидатський науковий ступінь
— Ви тепер обидва стали дорослішими. Прямо з сьогоднішнього дня. Тому що стали учнями. І просити гроші чи щось інше в крамниці вам уже не варто. Якщо хочете заробити, то це зовсім інша справа. Можете допомагати людям. Пенсіонерам за хлібом ходити, в саду грядки поливати. Це по-чоловічому, по-дорослому. Хлопчики згідно кивнули і пішли додому. Наступного дня вони знову обидва прийшли на урок. Валентина Петрівна одразу ж помітила, що хлопці в чистих сорочках і шортах, з вмитими обличчями і зачесаними чубчиками. — Прошу вас, панове, сідайте, – з повагою запросила їх Валентина Петрівна
Життєві історії 0
Валентина Петрівна йшла до магазину, який знаходився в кінці її вулиці. Будинки тут були тільки приватні, небагаті – околиця обласного містечка. Біля магазину на сходинках вона побачила брудного
— Думаєш він довго буде на це дивитися? Озирнися: навколо повно молодих, красивих, розумних і самотніх, які готові будуть кинути все і забезпечувати чоловікові затишок, дарувати йому дітей. Ну поговори ти зі своєю начальницею, не можна ж так. У неї є сім’я, а ти без сім’ї залишишся. Рахунок є, квартира є, у будь-якому іншому місці тебе візьмуть із розпростертими обіймами, якщо що. Знизь темп, піди з цієї посади, делегуй повноваження. На тебе скинули все і ти скинь. Хоча б частину. — Так, мамо, ти маєш рацію, – каже Олена, – ось зараз угода, а потім я перегляну своє ставлення до роботи. Так, так не можна
Життєві історії 0
— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, – та до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти через що. Упустить і цього нареченого
– Олено, вибач, звичайно, але ми звикли до смаженого. Я не змушую тебе їсти те, що я готую, але ти нас не змушуй міняти свої смаки
Життєві історії 0
Коли Микита сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама та тато Микити були з тих, хто розумів, що сина колись доведеться відпустити, що
Балкон третього поверху був майже на одному рівні з дахом будівлі за магазином, і там сиділи троє радісних покрівельників, оглядаючи принади жінки. Іржаві прути огорожі, від яких давно відвалилися дошки, відкривали їм чудовий краєвид дами в трусах. — Гей, красуне, повернися ще раз задом – хлопці іржали як коні, і посвистували від задоволення. — А може й решту знімеш? Довготелесий хлопець у жовтій майці веселився більше за всіх, жадібними очима обнишпорюючи тіло Наді
Життєві історії 0
Усі чоловіки недолугі! За останні роки Надія Самойлова переконувалася в цьому неодноразово. Перший чоловік зник за обрієм, коли старшому Віталію був лише рік, і більше не з’являвся. А
— Донька вирішила залишитися з батьком. У неї в трикімнатній своя кімната, у неї подруги, у неї татів гаманець і повна відсутність контролю, – пояснює Яна. – До того ж, донька досить грубо мені заявила, що я – ніхто без її батька, що я ще пошкодую. Ну так, чоловік її налаштовував теж, але в 15 років треба вже й власну голову мати. Загалом, вона мені заявила, що зі мною в злидні вона не збирається
Життєві історії 0
Вона сама колись цей вибір зробила, як же, мама татові мозок винесла. Але навіть це не головне, Катруся, свого часу, відмінно зважила всі «за» і «проти», зробила як
— І що вирішив? — А що я можу вирішити? Такий пам’ятник, як вона мені уві сні описала, знаєш скільки коштує? – вигукнув літній чоловік, – Та з моєю пенсією я на нього до своєї кончини і не зберу! — Це скільки ж? – примружився Олексій. — Вісімдесят тисяч! – багатозначно відповів Євген Іванович, і, помітивши, що озвучена сума не особливо вразила сина, додав, – І ще дванадцять за встановлення! Во
Життєві історії 0
Коли Аллі повідомили, що її свекрухи раптово не стало, вона, на свій сором, не відчула майже ніяких емоцій. Стосунки у жінок були натягнутими з найпершого дня знайомства, ніяких

You cannot copy content of this page