Головна

Життєві історії

Рідня розсмокталася по щілинах, прибравши те, що прилипло до рук. Родині залишилася квартира, де вони жили, і фундамент у голому полі. Ось на цей самий фундамент і будувала Ірина стіни на згадку про коханого чоловіка. Все зароблене нею йшло на «пам’ятник батькові», як називали його діти. Пам’ятник коханому, – так називала його вдова
Життєві історії 0
— Сашко, синку, вставай, час уже шоста! — Мамо, дай поспати хоч у вихідний, ну, що ти знову за своє?! — Синочку, я ж вікна замовила, сьогодні привезуть.
— Пиши! В один стовпчик свої права, в інший обов’язки. Тепер кожна обслуговує себе сама, готуєш і прибираєш нарівні зі мною. І не забудь, що відтепер гроші за навчання ти платиш рівно половину. І за квартиру, і за харчування ти вносиш гроші в сімейний бюджет. Ліля жахнулася: — А де я стільки візьму? — Ти ж не питала, де я беру, коли грубила і фиркала на мене. Я за ці дні обміркувала всі твої слова і вирішила, що дочка моя права. Мені потрібно зайнятися собою, а для цього потрібні час і гроші
Життєві історії 0
— Ну мам, ти чого ти така недолуга, як вівця, скільки можна тобі пояснювати, ось сюди натисни! — Я тобі зараз як дам вівцю по лобі, грубити вона
— На 1500 тисячі, але це поки що. Ось це замовлення здамо вчасно і там подивимося, скоріше за все знову будемо зарплатню піднімати. Ту так, що скажете?
Життєві історії 0
— З глузду з’їхала, це ж останні гроші! — відповіла Ірина. Марина простягнула купюру літній жінці. Та сиділа біля входу в супермаркет і просила милостиню. — Ось візьміть. — Нехай усе,
Даша акуратно змила залишки молока в раковині, і намагаючись не грюкати дверцятами, поставила пляшку в холодильник. — Молока мало залишилося, вранці кашу нема на чому варити дитині, – сказала вона бабусі, яка визирнула з кімнати, накидаючи на плечі пальтечко і вислизнула за двері. Старенька здивовано підняла брови, побачивши, як під пальто блиснула ошатна, синя сукня
Життєві історії 0
— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню.
Утримання самця обходилося жінці надто дорого, зарплати його вистачало лише на обіди та вечері з великим шматком м’яса і ковбасу на сніданок. Донька теж виявилася не найрозумнішою дівчиною, принца на своєму життєвому шляху вона не зуміла зустріти. Той уявний коронований, на якого покладалися великі надії, лише наробив трьох дітей, а годувати й одягати їх довірив тещі. Коли на порозі з’явилася розлучена донька, з немовлям на руках, і з двома пристебнутими до спідниці малятами, Таня зрозуміла, спокійної старості в неї не буде
Життєві історії 0
— Жінкооо, – ось так, у ніс, розтягуючи останню букву, зупинила Таню секретарка, довготелеса дівчина з накачаними губами. — Мені тільки на підпис, – принижено дивлячись знизу-вгору, адже
Цього літа приміське селище гуло від пліток, які переказували, як вулик. — Чули, Іван Жиленко знову одружився! — Відразу на двох! — Кажуть, сестри вони, дружини його! — Ось що творять, гарем розвели, безсоромні! Дурні вірили пліткам, а розумні раділи за хлопця, кому яке діло, з ким він живе
Життєві історії 0
— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти
— Не поїду! Куди мені, старій, їхати й ганьбитися? — мама ходила квартирою з кутка в куток, розриваючись між бажанням з’їздити і залишитися вдома
Життєві історії 0
Із Євгенією мама познайомилася по інтернету роки три-чотири тому. Вони посварилися під одним постом із кулінарним рецептом. Мама наполягала, що цибулю і моркву для супу треба обсмажувати одразу
За садом, на горі, сиділи сестри, вони дивилися, як горить рідний дім, де вони виросли, де чиясь мстива рука забирала їхніх рідних. Іскри летіли в темне небо, і здалося їм, що тонка, біла постать метушиться над полум’ям, а може це були білі птахи, стривожені вогнем
Життєві історії 0
Вона прийшла знову, бліда, стояла біля вікна, і нервово смикала поясок від сукні. І поправляючи хустку на шиї, дивилася великими очима на Ларису, буравлячи поглядом. По спині пробіг
— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде
Життєві історії 0
Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає…
— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав
Життєві історії 0
— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович

You cannot copy content of this page