Життєві історії
— Ну мам, ти чого ти така недолуга, як вівця, скільки можна тобі пояснювати, ось сюди натисни! — Я тобі зараз як дам вівцю по лобі, грубити вона
— З глузду з’їхала, це ж останні гроші! — відповіла Ірина. Марина простягнула купюру літній жінці. Та сиділа біля входу в супермаркет і просила милостиню. — Ось візьміть. — Нехай усе,
— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню.
— Жінкооо, – ось так, у ніс, розтягуючи останню букву, зупинила Таню секретарка, довготелеса дівчина з накачаними губами. — Мені тільки на підпис, – принижено дивлячись знизу-вгору, адже
— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти
Із Євгенією мама познайомилася по інтернету роки три-чотири тому. Вони посварилися під одним постом із кулінарним рецептом. Мама наполягала, що цибулю і моркву для супу треба обсмажувати одразу
Вона прийшла знову, бліда, стояла біля вікна, і нервово смикала поясок від сукні. І поправляючи хустку на шиї, дивилася великими очима на Ларису, буравлячи поглядом. По спині пробіг
Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає…
— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович
Анатолій вважав себе завидним нареченим. В якості потенційних наречених чоловік розглядав тільки жінок без матеріальних і житлових проблем. На щастя, у протилежної статі Толик користувався попитом, тому міг