Життєві історії
Олена ще раз піднесла телефон до очей, намагаючись вгамувати тремтіння в пальцях, щоб розгледіти як слід цифри. Їх було багато, різних, вони плуталися, розбігалися, ховалися одна за одну.
— Марія показувала пальцем на купку білосніжних осколків на підлозі. Ця купка колись була кавником із найтоншої англійської порцеляни. Той самий кавник, через який Марія посварилася зі свекрухою.
— Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є — не вистачає п’яти сотень! Сума начебто й
Сім’я Іванчуків накопичила грошей і зібралася змінити свою хрущовку на що-небудь пристойне. У передчутті Івананчук купила кішечку Грету, породисту білу з родоводом, який сягає углиб століть. Щоб як
Бабусі звично зібралися біля магазину. Не вистачало тільки їхньої очільниці — баби Тосі. Вони любили дружно пройтися між продуктовими рядами, пообговорювати ціни, порадити одна одній, що краще купити.
— Привіт, Дімо, це тато! — Який тато? — Що значить, який, твій рідний, справжній. — Кравчук чи що? — Він, Андрій Михайлович, власною персоною. Прошу любити і
«Нічого не знаю, у графі «батько» Ви вказані, забирайте близнюків!» Через три роки після розлучення я раптом став батьком двох новонароджених хлопчиків. Сам винен, офіційно розлучатися треба було!
Євгену Васильовичу Жарко, зрадила дружина! Через 25 років шлюбу, після срібного весілля, яке вони відзначили в ресторані, за багато накритим столом. Зрадила в ніч урочистостей, присвячених сімейному щастю,
— А де мама? Сергій Іванович відчув недобре ще з порога, жовтий плащ Ганни Петрівни, який зазвичай відблискував усім, хто входив, що вона вдома, зник із вішалки. Не
— Я недовго, побігаю півгодини в парку, і повернуся – Слава поцілував дружину в щічку, і відчинив двері до під’їзду, вийшов, але одразу ж повернувся назад. — Забув узяти