— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого
— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру. — Я на роботі була. — Адже сьогодні субота! — Так я і по
Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно
— За що мені таке покарання? Мамо! Чого ти мовчиш! Це все ти! Пестила Наташку, поки вона в подолі не принесла, а тепер, що робити?! У мене квартира не гумова! Живемо там, як оселедці в банці! Я, чоловік, двоє дітей та свекруха! І все це у двох кімнатах! Куди її? Та й навіщо?
— Свєтка! Де ти є? Ну, тільки потрап мені! Додому можеш не повертатись! Чула мене? Не пущу! Маленька дівчинка років п’яти, що забилася в зарості лопухів біля паркану невеличкого
Гена почав діставати речі й жахнувся… Уся, абсолютно вся білизна була рожевого кольору. Профарбувалася ідеально. Гена застогнав. До нього підбіг син і розреготався. — Вибач, тату… – давився хлопчик. – Зараз, почекай, я знаю що робити. Синок Михайло мовчки відкрив сайт ритуальних послуг і показав батькові варіанти траурних вінків і труни
— А вона нічого так… Соковита жіночка, – мрійливо підкрутив вуса Аркадій, задивившись на нову сусідку. Чоловік її, щуплий, непоказний чоловʼяга, вивантажував речі з кузова автівки, а «богиня
— Це дарча. Квартира, де ви жили продана. Але ти знаєш, що я маю ще одну. Ось її я оформляю на тебе. Претендувати на неї Влад не зможе, це лише твоє майно тепер. Твоє та Максима
— Збирайся! Вам тут більше немає місця!, — Рита з подивом дивилася на чоловіка. Куди вона піде з дитиною о пів на другу ночі. Але, схоже, Влада це
— Якого ділька сусідка «прописалася» на моїй дачі? — сказала жінка.  На свою улюблену дачу Степанюки приїхали вже надвечір. Вони збиралися провести тут щонайменше два тижні
— Якого ділька сусідка «прописалася» на моїй дачі? — сказала жінка. На свою улюблену дачу Степанюки приїхали вже надвечір. Вони збиралися провести тут щонайменше два тижні. Чудовим чином
Коли вони зупинилися біля елітного житлового комплексу.  «Невже мені пощастило? — подумала Оленка. — Літній, багатий, та ще й, зважаючи на все, не дуже здоровий! Хоч і бадьориться»
— Привіт, подруго! Бачила твого чахлика в парку з молоденьким дівчиськом! — скреготливо сказала в трубку Світлана. — Не дочекаєшся ти його багатств незліченних, схоже. — Ти взагалі про
— Гроші її? – я розлютилася, – А планшет в однокласниці розбила не вона? Чому із сімейного бюджету повинні оплачувати? Вона наступного разу молоток візьме і піде чиюсь машину трощити і що? Нам у борги залізти, але ті гроші не чіпати?
Заміжня я вже 4 роки. У чоловіка шлюб другий, від першого є дочка, їй зараз 10 років. У нас 2 роки тому зʼявилася спільна дитина, я зараз у
— Але я не можу без сукні… Це ж весілля! Один раз і на все життя!  — До чого тобі ця ганчірка?! У мене в шафі на дачі вже одна така висить… Один раз одягнена, але все життя тепер у шафі місце займатиме.  — Не зрозуміла? Звідки в тебе воно? – Олена розплющила очі.  — Колишня дружина витратила половину весільного бюджету на сукню, одягла один раз і все.  — А чому не забрала її?  — Тому що я її оплатив і не віддав їй, тепер розумію, що не даремно
Іван зустрів Олену у волонтерському центрі. Щоправда, прийшов він туди не допомагати знедоленим, а шукати дівчину для стосунків. На такий дивний вчинок його підбив друг. — Якщо дівчина
— Чого ти, як дівка? Подумаєш, кошеня валяється в калюжі. Повз іди. Таких кошенят повно. І птахів не годуй. Мати достатньо цілувати в щічку, коли йдеш. Нема чого з бабами сюсюкання розводити. Вони мають знати своє місце! А то на шию сядуть! — Вчив тато.
Того дня, коли мама стала на ноги, став найщасливішим для Віті. Він був підліток з не простим характером. Його навіть у дворі усі бабусі не любили. І небезпечно

You cannot copy content of this page