Головна

Життєві історії

Алла не спала всю ніч, різні думки і думи лізли в голову. Вона навіть згадала своє перше заміжжя і знайомство зі свекрухою. Як вона ласкаво зустріла свою невістку, до опівночі говорили, як раділа, що син знайшов гарну дружину. Згадала першого чоловіка, якого дуже любила і жила з ним, як за кам’яною стіною. Вона мимоволі порівнювала ту свекруху і матір Іллі, яка відразу ж дала зрозуміти, що Алла з донькою тут небажані гості
Життєві історії 0
Алла йшла по сільській дорозі взявши доньку за руку, а в іншій була невеличка валіза. Навіть не попрощавшись зранку з Іллею, який ще не повернувся з рибалки. Вона
Звичайно, я мамі продуктів принесла, але те, що я приношу, тато не їсть. Їсть тільки те, що купує сам, замикає від неї на замок, мовляв, годувати дармоїдку не зобов’язаний. Ну не буду ж я йому уподібнюватися? Можна, звичайно, холодильник другий завести, але на що це буде схоже
Життєві історії 0
— Ти не уявляєш, приходжу, а в них у холодильнику ящик стоїть. Із замком. Мама руками розводить: батько знову чудить, ну я розлютилася звісно, висловила все, що думаю,
— Тату, а правда, чому нас ніхто ніколи не запрошує в гості? – запитав старший син. Справді, хто запросить? Дружина – раніше лікарем у сільській лікарні працювала, він сам – тракторист. Влітку ще якась-ніяка робота для нього і його, зовсім убитого трактора, знаходиться, а взимку – зовсім туга. Навіть на Новий рік, і то грошей немає. Риболовля тільки й виручає, риби в річці – на всіх вистачає. Які вже там гості
Життєві історії 0
У залі пролунав шум, дзвін. На кухню вибіг Захар, середній син: — Мамо, Слава ялинку впустив. — Та що ж ви такі бешкетники, – мати сплеснула руками. –
— Скоро знову почну підробляти, заспокойся. Як ти мене дістала з цими грошима! Приблизно за місяць чоловік порадував: вечорами і вихідними його не буде: «Ти ж сама хотіла, щоб я підробляв?» Запитання єхидне, я промовчала, лише працюй, рідний, набридло вже одну курку розтягувати на тиждень
Життєві історії 0
Питання грошей у нашій молодій сім’ї стоїть гостро. Одружилися ми 6 років тому, і вже 4 роки як взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Точніше євродвокімнатну, кухня з вітальнею
Якщо Ірина чоловікові не довіряє, навіщо тоді така сім’я? – каже. – Дитина? А від дитини ніхто не збирається відмовлятися. Але… я сина ростила і жодного разу пальцем його не зачепила, словом не образила, а тут Ірина на нього так накинулася? Кошмар. Я в цю справу не полізу. Якщо син вважатиме за потрібне її пробачити, значить, так. Ні? І так можливо
Життєві історії 0
“Раз вона мені не довіряє – говорити нема про що”. Заявив зять і грюкнув дверима, з’їхавши до мами. Біда в тому, що у них з дружиною з тижня
А через кілька років став чоловік Люби ремонтувати хату, розкрив підлогу, а там золото лежить, два злитки. Вчинили вони з Любою по-чесному: навпіл із Віктором розділили. Покликали його в гості: він приїхав, сам подивився, де скарб знайшли. Думав-думав, звідки він, і згадав, що мати казала колись, мовляв, синам збирав батько, весь час складав, та й узагалі до грошей дбайливо ставився, ощадливо, а зарплата в нього була гарна й жили вони за неї не бідно
Життєві історії 0
— Синку… Ти вже сильно йому не докоряй, – промовила мати, зі сльозами на очах. — Гаразд, що поробиш? Адже брат він мені рідний. Рідна душа. Вітьок і
Через півроку Олег познайомився із Зоєю. Ще через півроку вони одружилися. Коли стали жити разом, Олег і запропонував Зої користуватися всім тим, що до цього належало Христині. Зокрема й тим халатиком… Постільна білизна, яку вибирала колись «колишня». І спала на ній. Подушка. На ній вона теж спала. Усе було придатним. І майже новим
Життєві історії 0
— Я не хочу! Адже це її речі. — Дурниці! Ну і що, що її? Вони ж хороші, бери! – не розумів чоловік. Зої було прикро. У її
«Та що ж він іншої орієнтації чи що? Ну як можна не звернути уваги на мене? – Злилася Лариса, розглядаючи себе в дзеркало і підфарбовуючи пухкі губи. – Нічого, скоро корпоратив, вже там я знайду спосіб стати максимально ближче. Максимально». Лариса підморгнула своєму віддзеркаленню і задоволено посміхнулася
Життєві історії 0
— А це що ще за слоненя в одязі балерини? Вона в дзеркало, взагалі, дивилася, перш ніж із дому виходити? – Лариса презирливо покосилася в бік нової співробітниці.
— Дитина з’явилася. Пес почав ревнувати. У нас із дружиною часу зовсім немає, цілими днями на роботі, гуляти ніколи. Арчі став агресивним — гарчить, нападає. Дружина боїться за дитину. Ми більше не можемо з ним справлятися
Життєві історії 0
Ігор йшов пустою вулицею, натягнувши шапку, ніби хотів сховатися від світу, який у цей момент був йому чужий і неприємний. У руці він міцно стискав повідець, а поруч,
— Матуся, допоможи! Там, на вулиці, мерзнуть бабуся та кабачок з очима, як живий! — крикнула дитина. І потягла маму маму за рукав
Життєві історії 0
Дівчинка була як лялька. Великі сині очі, густі темні вії. З-під хутряної шапки вибивалися золотисті локони. Шубка біла, зі сніжинками. І муфточка. Немов прочинилося віконце в минуле століття.

You cannot copy content of this page