Головна

Життєві історії

Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
Життєві історії 0
— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і
Моя мрія допомогти тому, хто бореться і живе власними силами, а подарунок у вигляді квартири і грошей буде приємним бонусом за працю і старанність. Я готовий піти на ризик і віддати все за свого життя, не дивлячись на ризик залишитися на вулиці, а у відповідь я лише прошу бути другом вашої сім’ї, щоб ви час від часу, провідували мене, грали в шахи і запрошували на обід. Якщо у вас квартира менша, ніж моя, або ви знімаєте, можете переїжджати до моєї, а я сам переїду до вашої
Життєві історії 0
Біля нашого магазину у дворі з’явився дідусь. Видно, що інтелігентний і не бездомний. Але раніше я його жодного разу не бачив, хоча все життя тут живу. Він стоїть
Згадала вона, як розривалася між синочком своїм, роботою і домом. Ранній підйом, пізній відбій. І все встигала! Зранку бувало підскочить ні світ, ні зоря, чоловікові сніданок приготує, нашвидкуруч себе до ладу приведе, Матвійка вбере напівсонного, в садок прибіжить, здасть дитину, і бігом на роботу. А на роботі теж і хвилинки посидіти не вдається
Життєві історії 0
Світлана Анатоліївна зазвичай у цей час уже десятий сон додивлялася, але сьогодні, всупереч своєму правилу лягати не пізніше 10-ї години вечора, вона ніяк не могла заснути. Спочатку жінка
І ось, зовсім недавно, коли вони сиділи на лавочці біля під’їзду, жваво обговорюючи способи боротьби з жучками в крупах, які все ще чекали на свій «зоряний час», повз них пройшла сусідка Валька, ведучи свого сина за руку і вимовляючи: «Скільки можна? Весь порошок на тебе перевела, тисячу разів тебе просила не лазити де попало» І тут Петрівна грюкнула своїми підсліпуватими очима на Клавку і вимовила: «Тисячу! Клавко, ти ж мені з якого року вже ніяк не віддаси!»
Життєві історії 0
— Ой лишенько, чи я на тому світі вже!? – вигукнула Клавка, коли побачила звідкись зверху своє розпростерте посеред кухні тіло з черпаком у правій руці й зубами
Мамка привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти
Життєві історії 0
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і з’явився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, поневірялися і винаймали квартири. Коли мені
Якщо вийде довести, що Катька його нагуляла, то аліменти скасують. — Зоє, ти з глузду з’їхала? – жахнулася Марина Іванівна, – Та Славко же – копія Володя! — Е, ні! На Катьці проби ставити ніде, потрібно все перевірити. Чому мій хлопчик має годувати чужого приблуду
Життєві історії 0
— А за що мені її любити? – Зоя Іванівна сердито стиснула губи, – Вона мені хто? — Ну, почнемо з того, що вона – мати твого онука,
— Як це — не готовий? — здивувалася Ніна. — Єгоре, ти що таке кажеш?! Ми стільки років прагнули, ми стільки сил і грошей витратили на те, щоб стати батьками! А тепер ти не готовий?
Життєві історії 0
Сина мені подарувала інша жінка, — зізнався чоловік — Не потрібна мені дитина! — кричав Єгор. — Ніно, у нас немає грошей, щоб її виховувати! Я не хотів,
— Сьогодні ми з Ларисою подали заяву до РАЦСу, за місяць я одружуся, – просто, як про щось само собою зрозуміле, повідомив чоловік, – Тягнути більше нікуди. — Одружуєшся? – пересохшими губами перепитала Аня, – А як же я? Наше весілля? Ми ж минулого тижня з тобою підбирали кафе
Життєві історії 0
Аня їхала майже порожньою трасою, на автоматі перемикаючи швидкості. Дорога попереду, освітлена яскравим світлом фар, розпливалася через сльози, що застилали очі, серце стискалося від болю й образи. Три
На роботу їздив бувало прямо в робочому старому одязі, у ньому ж заходив у магазин дорогою з роботи додому, дружина зітхала: «От позорище, ходиш, як безхатченко якийсь! Хоч би переодягався, раз нове ніяк не вдягаєш!» Але… Щоразу він навмисне «забував» узяти з дому новий робочий одяг або хоча б вдягнути його одразу вдома, бо дуже шкода йому було бруднити новенький гарний костюм
Життєві історії 0
Безхатько вскочив в електричку останнім. Підхопив бабку з візком, що забарилася, і, «ущільнивши» її в загальну «масовку», сам «влип» під двері, що зачиняються. Весь натовп тихенько дислокувався всередину
— Нашим трьом дітям теж потрібен батько і, слава богу, він у них є. Але ви не хвилюйтеся, мій чоловік обов’язково бачитиметься з вашим малюком, і навіть, коли настане час, поведе його до школи. Ба більше, ви зможете віддавати вашу дитину на якийсь час до нас додому
Життєві історії 0
— Доброго дня, я коханка вашого чоловіка. Я відклала вбік макет журналу, який зараз переглядала, і подивилася ефектну блондинку, яка стояла на порозі мого кабінету. Вона усміхнулася і додала:

You cannot copy content of this page