Рідне Слово – Сторінка 244

Життєві історії 0

Прийшла додому, а пропозиція сусіда все з голови не виходить: «Навіщо він це сказав? Як це він собі уявляє? Приїде до свого брата з чужою незнайомою жінкою ще, до того ж, із хворою. Буду я в них там усю ніч кашляти, – і раптом думки в іншому напрямку пішли. – А я б з ним поїхала. Він чоловік непоганий, працює і заробляє. Дружина від нього пішла, діти виросли й роз’їхалися. Може, хоч раз у житті в лісі побувала б»

— З понеділка я вас виписую на роботу – вимовила лікарка і додала. –

Життєві історії 0

Іван чітко для себе визначив, що ділитися з Марією він не стане, тут необхідно нагадати, що всі ці думки в голові Івана крутилися під час весілля, і що більше Іван думав про те, що трапилося, то більше переконувався в тому, що поспішив він одружитися з нею

Коли Марія сказала Івану, що чекає на дитину, він, як чесна людина, впевнено заявив,

Життєві історії 0

Як вона могла взагалі заїкатися про суд? У сім’ї в неї все добре, грошей вистачає, вони з чоловіком забезпечені, дочка з онуками теж, у всіх є квартири, машини, а кому потрібна була ця дача

Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка

Життєві історії 0

Або ось зварить Тамара суп, а чоловік з’їсть цей суп, скоринкою хліба підбере останні крапельки з тарілки і мовчки чай наливає. І чорт його знає, смачно йому було чи ні? Міг би сказати, а він мовчки чай п’є

Тамара вирішила піти від чоловіка. А що? Ще не стара, симпатична. А чоловік? Ну

Життєві історії 0

– Батюшки, кого я бачу. Моя дівчинка приїхала. Давай, проходь, чай поп’ємо. А ти мені розкажеш, що трапилося. По очах бачу, що є що сказати

До своїх 50 років Наталя Сергіївна загалом домоглася всього, чого хотіла. Вона стала директором

Життєві історії 0

– А ти руки мив? Іди вимий, ти ж з дороги, а може, ввечері до Ковальчуків сходимо? Вони знову звали, – і Аня надула губи. Чоловіка вона кохала, але їй так хотілося його під себе переробити

– Ганночко, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав Іванович поставив сумку в передпокої, – Аню, борщ

Життєві історії 0

Річ у тім, що мама чоловіка гроші, надіслані сином, не витрачає. Вона їх збирає. Продовжуючи купувати за акціями найдешевші продукти, не купуючи собі нового одягу і взуття. І добре б, якби вона доньці або її дітям купувала щось, крім себе. Але ж ні, дочці свекруха не дає ні копійки. — Ходить як волоцюга, – каже Віра

— Посварилися вкотре. У нас дочка в декретній відпустці, а в них іпотека, я

Життєві історії 0

— А зі мною, значить, ти старий, старий?! – слова дряпали горло. – Що ж ти раніше мовчав? Що ж усі ці роки терпів? У цю секунду я зрозуміла: ось вона, зрада. — Та зрозумій ти! – він у серцях махнув рукою. – Мені шістдесят п’ять – це не кінець життя! Я тільки на пенсію вийшов, у мене все попереду. Хочу радіти життю, а не киснути вдома

Ніколи не думала, що у свої шістдесят три роки опинюся в такій ситуації. Тридцять

Життєві історії 0

Але загадати бажання о дванадцятій ночі, коли тільки-тільки Новий рік настав, це ж обов’язково! Це те, що роблять усі вихованці дитячого будинку, і майже в усіх це бажання однакове – знайти батьків. Навіть старші діти ще не впадають у відчай. Хоча і кажуть, що загадали зовсім інше, все ще сподіваються на усиновлення. Усім мріється мати справжню сім’ю – маму, тата, дім і власну кімнату

Мороз намалював на склі хитромудрі візерунки. Ці візерунки були дуже красиві й незвичайні, але

Життєві історії 0

Він привітав колег із прийдешнім Новим роком, побажав спокійного чергування і поїхав. Удома швидко перекусив, встиг освіжитися під душем, узяв подарунки і вирушив у дорогу. Всього сто п’ятдесят кілометрів, це не так вже й багато. Якби дорога не була слизькою, доїхав би за пару годин на своїй старенькій машині. Але йшов сніг, їхати було важко

Нічне чергування завершилося невідкладною медичною допомогою. Хвору привезли під ранок, і ситуація вимагала не