Життєві історії 0
— То за гроші. За гроші ж, Христино Андріївно, де хочеш, там і лежи, — засміялася медсестра
— Ти моя доля. — лагідно казав мені наречений. А перед самим весіллям прийшов
Життєві історії 0
— Василе, можна ми поживемо у вас тиждень? — попросив брат, немов це квартира Василя. — Звісно, ​​а що трапилося? — погодився Василь, навіть не порадившись із Катериною
Катерина зітхнула і почала мити посуд. За сьогодні вже втретє. Скільки можна? Як же
Життєві історії 0
— Поговорю я з його мамою, — подумала Світлана, — з Юльчиною свекрухою. Вона, можна сказати, майже свекруха мені. Розплющу їй очі, а вона вже нехай сама думає, як сина з біди врятувати
Юля помітила увагу чоловіка до своєї подруги та вирішила її перевірити — Може, і
Життєві історії 0
Щороку до дня народження Ольги її хлопчики готували для неї сюрпризи. Анатолій накривав розкішний святковий стіл, а Петрик малював картину, на якій обов’язково були зображені всі вони втрьох то на палубі корабля
Маму свою вони дуже любили. І Анатолій, і Петро. Тільки по-різному. Тому що Анатолію
Життєві історії 0
У цьому будинку тепер була господинею Тамара, звичайно, за законом, це був і Світлани будинок. Але за фактом вона вже не може запросто туди приїхати і не відчувати дискомфорту
Світлана завжди була дуже розвиненою і жвавою дитиною, цікавилася всім навколо. Її обличчя світилося
Життєві історії 0
Часто згадувала Таня, як мати лаяла її, тягала за волосся та лаялася з приводу й без, мовляв – ух вся в татка! Така ж нікчемна ростеш, ні вкрасти, ні підстрахувати! І ні шкіри в тебе, ні пики! Ніяк не могла зрозуміти Тетяна, чому мати її так не любить. Хіба винна Таня, що так сильно схожа вона на свого батька? Хіба винна вона, що пішов тоді батько, не витримав паскудний характер своєї дружини? І в тому, що мати колись давно з усіх залицяльників вибрала цього непоказного чоловіка, її батька, теж не винна Таня
— Та-а-ак, біжить час швидко. Начебто тільки поховали Віру Дмитрівну, а вже 9 днів.
Життєві історії 0
Ніночка, у своїй особистій тільки їй зримій реальності, незмінно ставала багатодітною матір’ю, поверталася у своє далеке минуле, вирішуючи тамтешні проблеми. — У Борьки чобіт немає. До школи в моїх валянках пішов. Де б чоботи йому взяти? І хлопчаки правнуки несли їй чоботи. —Тримай, Ніночко. Це для Борьки твого… Ніночка чоботи брала, підсліпувато роздивлялася. — Бориса мого чи що? – уточнювала. І діти підтверджували. І Ніна заспокоювалася до певного часу
Бабі Ніні на Покрову сон наснився. Прокинулася, коли в хаті ще всі спали, прошаркала
Життєві історії 0
Підріс Матвій, Юля знову на роботу вийшла, про Василя і не згадує, хоч Матвій і дуже на батька схожий. «Ні, не треба нам нікого, самі проживемо, самі з господарством упораємося», – думає жінка, копаючи навесні город. Поруч Іван копає. Федір, хоч ще тільки в перший клас йому у вересні, а від матері з братом намагається не відставати. І Матвій совочком по грудках землі постукує, за братами повторює. Валентина Петрівна у вікно дивиться, обідати кличе, усміхається, хоч і з сумом, на ікону в кутку хреститься
Не щастило Юлії з чоловіками. Не щастило і все тут. Перший Діма, хлопчисько ще
Життєві історії 0
Хвора замовкла, а потім знову продовжила. — І ще. Вибачення хотіла в тебе попросити, що дітей у вас із Борисом немає. Це ж я по молодості прокляла його. У серцях крикнула в спину, що раз не визнав свою доньку, то не буде більше в нього дітей. — Та дрібниці це все, не буває так. — Однак дітей у вас немає. — Ні, – опустила голову Катя. – Але не через це. На свинку Боря хворів маленький, я зовсім недавно дізналася
— А хто тебе заміж гнав? Насильно до цього Борьки на шию вішав і
Життєві історії 0
Цілий ранок баба Зоя провела в тривозі. Вона кілька разів перераховувала зелененькі папірці. І щоразу, щойно брала їх до рук, з’являлося почуття радості, упереміш із жадібністю. Вона розділила папірці на три купки – по три в кожній, розірвала свою стару ситцеву головну хустку на три клаптики й загорнула в них купюри. Бабуся довго ходила хатою і подвір’ям із цими вузликами, не наважуючись кудись їх сховати. Нарешті один вона сунула в мішок із зерном, що стояв у коморі, другий пристебнула у внутрішню кишеню нового халата, що висів на кухні, а третій поклала під перину
Баба Зоя жила на краю села, де за сто метрів від її будинку красувався

You cannot copy content of this page