Рідне Слово – Сторінка 315

Життєві історії 0

Сусідки порадили батькові терміново одружитися. Не минув і тиждень після маминого похорону, а батько ось він – наречений. Порадили батькові люди посвататися до вчительки, казали, що вона добра жінка

Я осиротіла в шість років. Нас у мами вже було дві дівчинки, а у

Життєві історії 0

– Він сказав, щоб я йшла з квартири. Дав тиждень на збори. – О, Боже! – відповіла Олена. – Приїжджай просто зараз. Ми розберемося із цим, не переживай. Я поруч

– Ти вигнав мене на вулицю, залишив ні з чим, і тепер думаєш, що

Життєві історії 0

Мамка жаліла доньку, от і відпустила до занедужалої тітки з умовою, що та допоможе їй у місті здобути освіту. Будинок притих, усі чекали розвитку подій

Цікава та тепла історія. У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна.

Життєві історії 0

– Бідолашна ти, все чекаєш? Чекаєш на свою недолугу мамку? Ти не чекай, не прийде вона більше, – заплакала бабуся Тамара

Любі Кривенко сім років, росла дівчинкою спокійною. Мати її Ніна була жінкою безвідповідальною. Дівчинку

Життєві історії 0

– Ну не засмучуйся, у будь-якій ситуації є плюси. Пустимо у квартиру батька квартирантів, додаткові гроші будуть. Та й пенсія в нього хороша, скільки там старому треба? – казав Віктор, щоб у дружини змінився гнів на милість

– Зовсім наш дід старий став, сам уже не справляється…– сказав якось Віктор дружині. – Доведеться

Життєві історії 0

– Знайшов, мабуть, якусь дівку, — сказала якось тітка Тетяна, прибиральниця в офісі, – а ти голову ламаєш. Плюнь, та, розітри. Значить, не твій мужик

Сергій пішов, нічого не пояснивши. Це третій чоловік, який кидає мене. Ось так, нічого

Життєві історії 0

– Матусю, можна я допоможу тобі картоплю чистити? – Ванюша тримався за халат Тоні й заглядав їй в очі. Йому дуже хотілося бути потрібним, щоб ця жінка, яка стала його мамою, похвалила його й обійняла

– Вітаю, Ванюшко, як твоє щеплення, не намочив його? П’ятирічний хлопчик із серйозним виглядом відповів:

Життєві історії 0

– Дайте хліба! – Та на. Хоча права я такого, суто по-людськи, не маю. Але моя справа торгувати. Продавчиня подала хліб і зібралася щось сказати ще, але двері крамниці відчинилися і увійшла молода пара

– Навіщо ти приїхала? – мати тримала двері ногою, трохи прочинивши, – Як мені тепер людям

Життєві історії 0

Зайшов до кабінету завгосп, – Ой яка в мене гарна нині Снігуронька. Я тобі текст приніс, з минулого року зберігся, тільки рік поміняємо. Все одно ніхто нічого не пам’ятає. Після наших корпоративів не всі своє ім’я вранці можуть згадати. — Катрусю, май на увазі, у нас після цієї почесної ролі кожна Снігуронька заміж виходить. Чесне слово, вже три Снігуроньки стали заміжніми панянками і тобі пора, – додала ще одна співробітниця

Бухгалтерія готувалася до корпоративу. Усі справи закінчено, можна подумати і про приємне. — Катрусю,

Життєві історії 0

— Ну, і що я говорила? І ти в мене королева, донечко. Не став на собі хрест. Прошу тебе. Не засмучуй мене. Ти маєш бути щаслива, і так буде, – упевнено вимовляла як мантру Зоя Іванівна. — Ти, звісно, маєш рацію, мамо. Але скільки я винна тобі грошей за нього? — Це подарунок. На щастя, як побажання удачі та гарного настрою, – відповіла мати, – і ніякі гроші за це не беруться

Пенсіонерка Зоя Іванівна телефонувала доньці: — Тетянко, як у вас справи? Готуєтеся до Нового