Рідне Слово – Сторінка 328

Життєві історії 0

— Не було. Ні квітів, ні подарунків, ні дрібничок. А браслетик із кільцем я сама собі купила нещодавно. Дуже цей комплект мені сподобався

— Та що з тобою не так, Марино? Мій брат витратив на тебе ціле майно,

Життєві історії 0

Якось я притягла додому важкі сумки продуктів, чоловік лежав і навіть не допоміг мені, я тоді дуже образилася

Якось я притягла додому важкі сумки продуктів. Чоловік хворів, застудився сильно, і точно був

Життєві історії 0

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено

Життєві історії 0

— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде

Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка

Життєві історії 0

— Мамо, я дружину собі вкрав у Степана із сусіднього села, – сказав Василь, з’явившись з Оксаною на порозі рідної хати. Сплеснула руками Марія Федорівна. — Боюся, не до добра це, діти, – розплакалася вона, але Оксанку обійняла, притиснула до грудей, голову її біляву погладила, в очі зазирнула

Давно це було. Півстоліття, вважай, минуло, а історію цю все ще передають з уст

Життєві історії 0

Вранці все село знало, що Віктор Остапчук привіз свою молодшу сестру, яка чекає дитину. — Чоловік кинув, матері з батьком у них давно немає, куди її подіти, ляльку таку, — розповідає у напівтемряві Тамара в корівинку

Нарешті дві великі жовті фари висвітлили двір Остапчуків, приїхав. — Татко? Татко! Ура, батько

Життєві історії 0

Вероніка мовчки дістала з сумки великі пакети, які вона завбачливо захопила з дому, і почала збирати сміття. Олександр тут же до неї приєднався. — Та киньте ви дурницями займатися! -закричав Володимир. – Може, ще по всьому лісі пройдетеся? — Може й пройдемося, – спокійно відповів Сашко. — Гаразд, хочуть якщо, нехай прибирають, – сказав Артем. – Давайте поки знайдемо інше місце для пікніка. Теж мені… ековолонтери

Коли Дмитро запросив Вероніку на пікнік, вона зраділа. І не стільки можливості провести вихідний

Життєві історії 0

Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка

— Ну що? Вступили обидві? Молодці! Ти, Віко, куди вступила? — На бухгалтерський облік,

Життєві історії 0

Ще півтора року насолоджувався свободою, серйозних стосунків не будував, тільки швидкоплинні зустрічі з представницями слабкої статі. Роботу собі хорошу знайшов, до однокласника свого в юридичну фірму влаштувався, сиджу знову, папірці перекладаю. Але ось перед Новим роком відчув я щенячу тугу й самотність. Маму свою згадав, старих, захотілося справжнього сімейного свята. Щоб ялинка стояла, дружина холодець зварила, салатів нарізала, щоб діти бігали

Вперше я одружився не з великої любові, а просто треба було за когось зачепитися.

Життєві історії 0

Пишався тим, що грошима їм допомагаю, говорив друзям, мовляв, кому вона потрібна, крім мене, з дитиною. Був неабияк поважним, благодійником себе вважав. А батько мій, на такі розмови сказав мені одного разу: «Це не ти її з дитиною взяв. Це тебе, самотнього, в сім’ю прийняли». Я тоді його не зрозумів, відмахнувся

Володимир Вікторович чекав обходу. Є надія, що сьогодні його випишуть. Похмурі стіни лікарняної палати