І тут я випадково зустрілася із цим чоловіком, до чоловіка я не мала нікого, зі шкільним другом ми просто спілкувалися, мені було цікаво, як поживає, він сказав, що одружений, двоє дітей, живуть у мирі та злагоді, у міру спілкування ми ставали ближчими, і одного разу зізналися в симпатії одне до одного, він не казав, що любить мене, а я просто прив’язалася, але не думала лізти до їхньої родини
Мені 32 роки, двоє дітей, чоловік. Почну з того, що в школі закохалася, була
Я почав зустрічатися з дівчиною, яка молодша за мене на 12 років — їй 19 років, відчуваю, що ось-ось закохаюсь у неї, найголовніше – симпатія взаємна і її не бентежить, що я набагато старший, чи відсутність батька в її житті, чи інша дитяча травма сформували її поганий характер, мати прощає їй поведінку, оскільки вона — єдина дочка, причому пізня дитина, розумію – вік, заперечення правил і норм моралі, я сам у цьому віці був таким і зустрічався з такими ж дівчатами
Я почав зустрічатися з дівчиною, яка молодша за мене на 12 років — їй
Через деякий час я почала тісно спілкуватися зі своїм старим приятелем, якого знала близько 3 років, ми поступово закохалися одне в одного, почали зустрічатися, а незабаром і з’їхалися, він зробив мені пропозицію, познайомив із рідними, а незабаром я дізналася, що чекаю дитину
У моєму житті сталася заплутана ситуація. Не минуло й року, як я розлучилася з
Ми зустрілися випадково, майже через 30 років. Я її одразу впізнав, таку жінку неможливо не впізнати, зайшли до кав’ярні. Розговорилися. У кого як життя склалося. Згадали колишню суперечку, вона вдруге одружена, першого чоловіка дуже любила, розійшлися через постійні ревнощі чоловіка та її зради, вона сказала, що я мав рацію – їй завжди було цікаво порівняти і в результаті вона не стрималася
Читаю історії тут та захотілося розповісти свою. Точніше, не мою, а життєву історію своєї
Увечері розмовляли з сином про посилку, що ми йому відправили на День народження, а вранці зателефонував дуже рано, роздратований, нервовий, обурювався, що не те йому подарували, сердився, грубив і сказав: «Більше не дзвоніть мені, забудьте мене»
Важко, дуже тяжко. Мій син відмовився від мене пів року тому. Несподівано. Не одружений,
Найбільше мені шкода моїх батьків, вони страждають через мене, платять за моє навчання у престижному виші, а я надто тупа, щоб навчатися, вони, напевно, в майбутньому захочуть онуків, а хлопці в мій бік навіть не дивляться, ыноді вони прямо кажуть: “ти ніколи не вийдеш заміж”, а я надто лінива і тупа, щоб щось змінити
Завтра мені виповниться 23 роки. Протягом останніх трьох років мій день народження виглядає однаково:
За кілька місяців до весілля чоловік купив своїй дочці від першого шлюбу квартиру, але оформив її на себе, дочка просто там мешкає, чоловік купив трикімнатну квартиру, сподіваючись, що ми перевеземо з села його хворого тата, а донька житиме з дідусем у великій квартирі, ну і згодом з природних причин потім уже житиме одна там
Я одружена з чоловіком, у нього це другий шлюб, є двоє дітей від минулого
Мама обурюється, як так, ти після роботи повинна одразу додому до дитини, а я вже просто не можу, дитину я люблю, але вдома не хочу з’являтися, не хочу бачити чоловіка та існувати в нашому сімейному «укладі», сиджу, гадаю, навіщо я вийшла за нього заміж
Із чоловіком познайомилися в університеті. Він тоді сильно пив і спілкування зі мною допомогло
В нас двоє дітей, намагаюся хоч щось заробити вдома, але заробляю копійки, він теж, але постійно якісь нові фінансові проблеми виникають, хочу повернутись назад, у стару квартиру, на стару роботу, але поїзд уже пішов, хотіла покращити матеріальний стан нашої родини, а вийшло, що стало гірше, ніщо не тішить, тільки все гірше та гірше
Мені дуже погано. Я навіть не знаю, хто мені може допомогти. Я просто сама
Коли він прийшов, я сказала: «Ти пішов? Ти не ночував удома? Будь ласка, йди там і до тих людей, з ким ночував», я не знаю, чи правильно, чи ні, але я так зробила, яка б не була сварка, я вважаю, що чоловік не повинен йти з дому ночувати, минув місяць, він просився назад, прийшов і сказав, що хоче все виправити, зберегти сім’ю, але я не прийняла, сама розумію, що, напевно, варто пробачити, але якесь почуття найменшої людської гідності тримає
Одружена 8 років, є маленька дитина. У чоловіка зі мною третій шлюб, він дуже

You cannot copy content of this page